Знаєте, почути думку учасників вже неможливо. Чи вони дурні були з онуками про таке розмовляти? Та й вижило їх не так щоб багато. А книжки й мемуари писали не те щоб типові представники народу.
Не сперечаюся. Але особисто для мене феномен не жовтневий переворот, а перемога в громадянській війні. Не думаю, що більшовики більше і краще дбали по дисципліну, мали на багато здібніших полководців, краще озброєння, не переконаний, що весь народ їм так і повірив... А ті, що програли, завжди виправдовуються. Просто цікаво, на фоні цього всього Україна дійсно мала шанс стати державою, створити свою армію і захистити себе як Польша або домовитись як фіни, чи все таки ми були територією для локальних бойових дій?
І я знову хилю до того, що хотів би частіше чути думку херсонських сучасників тих подій. Думали вони тоді про такі варіЯнти, чи тільки про свої городи, чекаючи нової хай якої-небудь влади. З подібних епізодів, як з есером, (побільше б їх) можна краще зрозуміти власну історію або поговорити про неї)))).
Я орієнтувався навіть не стільки на сімейні придибашки, як на мемуари й художні твори про громадянську, написані до 30-х років, коли люди ще писали так, як пам'ятали, а не так, як того стала вимагати партія.
Можете порівняти "Залізний потік" Гладкова чи "На золотих богів" Косинки з тим, що стали писати у 30-ті. Відміна разюча. Усе уславлення партизанщини й стихійного руху мас терміново прибрали з текстів, знайшли другорядних героїв на кшатлт Чапаєва, Щорса й Котовського і почали творити нову міфологію.
А фраза "Коли ви вже набігаєтеся?" з вуст селянина - просто з мемуарів одного есера, який брав участь в десанті червоних до Цюрупінська під час боїв з Врангелем.
Щодо 12 розділу. Фонтан Самсон - теж моє рідне місце, нічого не можу з цим вдіяти.
Додам і свої 5 центів. Дисципліна військ усіх країн в той період почала погіршуватися з початку війни у 1914 році. Німці, французи, британці, австріяки ледве встигали масово розстрілювати своїх власних порушників дисципліни і дезертирів. Справи з дисципліною в Російській Імперії були найгіршими. 1917 рік став поворотним, бо потім вже поняття дисципліни військ вирішувалося тільки тим, що створювалися офіцерські військові частини, що складалися виключно з благородних паничів, які могли мати залишки шляхентої чєсті, але не повагу до ієрархічної дисципліни. В Україні ж цей повний колапс ієрархічної дисципліни й стратифікованої структури суспільства виплеснувся у тайфун безмежної Отаманщини. Батько Махно - найбарвистіший приклад.
Щиро,
Олесь Б :)
Пане Юрію, навіть білі генерали у своїх мемуарах скаржилися на брак дисципліни і класифікували свої війська як напівпартизанські. Антон Санченко використовує субєктивні родинні спогади. Громадянська війна йшла здебільшого вздовж залізниць і були райони де активних бойових дій практично не було, лише змінювалися адміністрації. А загалом втрати України тоді оцінюються приблизно у 1,5млн. людей.
