Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2646
Творів: 48913
Рецензій: 93596

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Твій безмежний внутрішній космос, автор: Ніка Новікова)

© Борис Бібіков, 31-07-2011
зважаючи на те, що текст (відносно) давно написаний, він, можливо, вже піддавався
певним корективам, певній авторській "обробці". тобто, зараз він мав би бути відточеним
до дрібниць стилістично, сюжетно, лексично (які нудні слова пішли;))) часу на це, в будь-якому разі, було достатньо. проте при першому прочитанні тексту у мене виникло враження, що він написаний десь із годину назад (2009 помітив значно пізніше) й одразу виставлений у мережу

текст видався свіжим. при цьому приємнимне відчуття свіжості аж ніяк не супроводжувалося думками про те, що отут десь щось не вистояне, а тут - незавершене. навпаки, відчувалося дихання, на якому написаний текст. банальний вираз на "одному диханні" тут підходить, хоча, можливо, це лише суб"єктивне відчуття

власне, веду я до того, що від дати написання можна сміливо абстрагуватися. і свіжість не втратилася, і цілісність відчувається. автору за це зачьот

маємо лір.героя - малєньку дєвочьку Вєру, яка вже власне зовсім не маленька. Віра, яка вона є зараз, постає перед нами досить лаконічно, проте отих тегів-характеристик образу ЛГ достатньо для того, щоб цього ЛГ "оживити". і для того, щоб частинку цієї "Віри" відшукати потім у собі нз від того, чоловік ти чи жінка. за гол. героя - теж зачьот

задивляючись у "безмежний внутрішній космос" Віри, автор знайомить нас із "Третім". обізвати того, хто знаходиться у тобі, тобто. у лг всередині, можна, в принципі, будь-як. Третій - досить логічна назва для внутрішньго монстра. в чомусь - космічна, в чомусь - містична. назагал - у контекст вписується

сюжет теж в принципі зрозумілий, прозорий. власне, це погляд у той самий безмежний внутрішній космос. лінія не губитья. не виникає нізвідки. веде читача ;) тож зачьот.

а на фоні таких зачьотів видаються відверто незрозумілими деякі моменти.

по-перше, рядки

сіра тиша, порожній погляд і порожня її кімната,
дуже добре передають
усю драматичність моменту

вони - ніби як намагання прямо сказати читачеві (в даному випадку йому доводиться бути і глядачем, так як текст легко візуалізується у свідомості): тут смійся, а тут плач. тут, Ніка, ніби дивишся гарний фільм, а тут тобі на весь екран - листок, а там - опис подій за кілька хвилин ;)

далі - в принципі сильний образ

Стіни холодні й білі, мов ескімоси в юрті…

ескімоси в юртах не живуть, їх хижі називаються "іглу". особисто я всередині не бував;), проте мене "тєрзают" сумніви щодо крижаного холоду всередині цих хиж, від якого навіть морозостійкі ескімоси біліють. там все-таки навіть живуть ;)))

далі - комети, що пролітають на світловій швидкості... я противник того, щоб у поезії дотримуватись законів фізики, проте, самі-по-собі комети, як на мене, виглядали б логічніше, якби їх трохи сповільнити.

отаке

ну а вірш. вірш класний. він наповнює тебе чимось. можливо, тим самим безмежним внутрішнім космосом. автор віддав частинку
свого космосу для читача, і той її із задоволенням прийме;) і навіть якщо натрапить на оті нечисленні моменти деякої кривизни (суб"єктивно), то навряд чи образиться на автора. не буду відкидати думки, що десь там, обабіч ідеї цього твору у голові Ніки можливо і стояв Сваровський,проте тут немає якогось наслідування чи клонування

вірш авторський. прочитав із задоволенням. афтару за нього пасіба;)

дякую вам, Борисе!

читача ми любимо і віримо в нього. тому хай не ображається, ніхто його не ображає! :) що стосується ескімосів, то, бачте, тому вони, певно, і холодні, що не у своїх іглу, а чомусь в юртах... життя складне - ніколи не знаєш, куди і навіщо воно тебе закине, так, Борисе?.. з іншого боку, там могли би бути українці. от чому б ні? а тому, маєте завважити ви, що ми з вами - патріоти, і ніколи не запхаємо українця в юрту, мовчу вжепро те, аби довести його ж до холодності і білості... свят-свят. і що казати про комети, коли авториня вся така лірик, що аж ні разу не фізик.

ніякої на те ради, як бачите.

© Ніка Новікова, 28-08-2011

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85279393196106 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …