Тебе - ні)) не жалію в сенсі. бо нема за що.
от пожаліла тільки що пана Ш.-З. (які промовисті ініціали ;))) ), а, може, себе пожаліла - не стала опускатися нижче плінтуса...
о, знаю - плінтус пожаліла ))))))))))...
У похилому выцы, може, спробую.
Тыльки шо переглянула лымерики - не всы подобаються.
Ти мене жалыэш. Пасыба :-)
То поки шо зупинюсь на лымериках.
Щасти тобы :-)
Перечитала й останні речі- про соціально-побутові проблеми Троєщини та іже с німі - дотепно, як завжди))). Вмієш підловити момент і характер... А прозу - наприклад, сатиричну, - не пробувала писати?
Ой, Агнеско, ну ти просто зе бест)))))))))))))))))
як дипломований магістр історії (круто, шо нє :)))))) висловлюю тобі окремі респекти за політичні екскурси. В твоїх лімериках читати по діагонало не виходить - кожне слово МАЄ ВАГУ - сплагіатили я цей лозунг у Експресу - моя фейворіт ньюспейпер ))))
читаю і читатиму. Будьмо - всім на зло))))
Щиро, К.
Мені буде приємно побачити ваші лімерики.
Деякі зі своїх попередніх - ні. Повертатимусь до них з метою покращення, або видалятиму. Зараз - зарано, а потім - не пізно.
Я досі обмежую себе тим, що притримуюсь канонічності.
Справа в тому, шо в нашій мові назви відмінюються, і закінчення, які виникають, скажімо, у родовому відмінку, трішки змінюють віршовий розмір. Англійцям легше. "Бек ін Ю-ЕС-ЕС-а (р)", наприклад.
Написала про це одному літератору з Суджі - так той мовчить. Ні, шоб погомоніти. Я ж вчусь. То разом веселіше. Або конструктивніше.
Мені ось історія стала цікавою. Про Грибоєдова згадала, про Єрмака, про Саддама, і шо він з курдами чинив, про обидва Курдистани, і знаю, як та Сибір зараз Росії підкоряється. Аякже... Чисто формально.
Така, здавалось би дрібниця - якісь лімерики. Завдяки ним всю історію можна перечитати, або пригадати, якшо хоч трішки високоерудованою школяркою була.
І за вашу творчість ПАСІБА :-) Не прибідняйтесь тільки :-)
З повагою, Аґнеса.
