ні, ну звісно, я й на те розраховувала. що Ви так відповісте...:). то в мене надвечір такі жарти дурнуваті бувають...
Я тепер чоловікові так тільки й кажу, що я національний скарб. Але він щось не дуже на те ведеться :)
Дякую за добрі слова.
Галина М.
Я не приколювалась, пані Галино! Може, тому і вдався переклад, що вірш близький серцю... Ви можете бути невдоволені собою - це нормально для самокритичної людини, але я щиро писала свій відгук.
З повагою,
Наталка
Наталко, от скажіть чесно - це усі приколюються, з Вами включно :)?
Я майже кожний рядок хотіла б переробити та вдосконалити. Але трохи пізніше, бо й на цей переклад поклала багато сил. Ось тут я наступила на ті граблі, що раніше вдавалося обминати: цей вірш настільки близький моєму серцеві, що я трималися кожного рядка, кожного слівця, як вош кожуха, і не могла швиденько все перевести на улюблений битий шлях української пісенності....
Але - нема чого робити. Буду все приймати за чисту монету (зараз піду дивитися чи є такий сталий вираз українською) і розкланюватися... і робити реверанси... :)
Щиро, Галина М.
