Максе,

Попередній відгук мене стосується, чи Макса?

Ганна

© анонім (91.123.157.—), 07-12-2008

Поворожи на старих черевиках - станеш о-от таким письменником.

© анонім (62.16.13.—), 07-12-2008

: )) А він їх- за лапи, об землю, а потім- у вірш! :))))))))))))))))))))))))))

© анонім (94.248.123.—), 07-12-2008

До речі, Ви мене навіть на віршика надихнули! Доброзичливого. Про хлопчика Ігоря. Гадаю, що до таких авторів тра ставитися з гумором: все одно погоди великої не зроблять!

І то було зовсім недавно:
коли у лелек
недобитки слова
останнє поцупили лезо,
коли від затертих стягів
смаковито-тверезо
голки повтікати останні,
а цур їм і пек!

З’явився на світ
хлопчик Ігор. Лелеки- тікати,
А він їх- за лапи, об землю,
а потім- у вірш!
Стяги жовто-синьо злякались,
пищать «Ах ти ж кате!»
А він їх- у римах кохати,
Що далі- сильніш!

Г. О.

© анонім (91.123.157.—), 07-12-2008

Зауваги? Тут уже буде трохи важче... Рими- вишукані. Образи- нестандартні. Та й не доросла я ще до Вашого рівня, щоб Вас критикувати.

Г. О.

© анонім (91.123.157.—), 07-12-2008

"Гапятьдвадцатьпять" :( Ганно, згаданий Вами Автор - муза (відвертається - плюється) цього скромного опусу-звернення до ура-патріотів - і все. І все. Крапка. Дякую за відгук. Може будуть якісь зауваги до тексту? Бо я вже ось помітив кілька "оковирів", кручу носом, не знаю чим замінити. Може підкажете? Заздалегідь щиро дякую.

© Кактусь, 06-12-2008