Сперечаються ото дві бухарянина. Так, саме бухарянина, а не бухарянки, бо жінки до ненормативної лексики мають своє особливе непримириме ставлення - не люблять вони її. Вживати - може, і вживають-пристосовують. Кому як випаде. А любити - ні.
Один каже:
- Ібрагім - мій друг
А другий відповідає:
- Ні, мій.
А перший не поступається:
- Та твій друг - лайно.
А другий:
- Ні, твій - лайно.
І так далі і про одне і те ж. Ось-ось - і бійка розпочнеться.
Ходжа Насретдін звідкись взявся. Послухав-послухав - та й каже:
- Та чого ж ви от обидва за це лайно так сперечаєтесь?
Мені ще зовсім юному це розповіли у драматичному уртку, де я вивчався-стажувався на самодіяльного актора.
Привіт шановній творчій громаді.
Дід Сашко ірпіньський.
P.S. Навіщо нам цей автор? Дружитимемо краще з ним без усіляких суперечок.
Йдеться ж про явище, яке у професіоналів пропаганди зветься як ЗАБАЛАКУВАННЯ. О як.
Шкода, що я не можу витирати відгуки. Костя, мене згадана людина не цікавить і я не збираюся обговорювати тут її "творчість". В епіграф виніс її (тобто його, заплутався) через те, що суперечка з ним народила ці рядки.. Насправді він не один - їх безліч, тому прошу не плутати. Див. назву твору, а не присвяту. Привіт.
ПС: І це про словотворення писаа автор "Любовоспасу", який я зараз читаю? :))) ІМХО
