Шкода, що п. Наталка, не пробувала відстояти гідність із в три рази більшим старшаком. Тут не те що виказку сказати, глянуть на нього з гідністю уже подвиг.
Пані Наталко, скажу чесно - думав над цим, думаю ще - щодо цієї перемоги. І, безперечно, Ви маєте рацію. Такі двоїсті думки щодо тієї сумнівної перемоги (може, варт було не так назвати роботу, або ж в кінці поставмти знак запитання) і в мене. Тут лише одне виправдання такій перемозі - автор не стверджує, що то перемога, там слів автора нема взагалі, то лише так стведжує хлопчик, це він так вважає. Так, він не зміг відповісти силою на силу (це якраз і є найшвидшим способом вияснення стосунків між дітьми), але можливо тут мова йде, як писав В. Тибель, про нескорену гідність? Я не можу написати (герой на це не ведеться:)), що він дав Лобатому доброї здачі, бо все було б до примітивності просто. Не було б місця для обговорень і роздумів. Оце такі думки... З повагою Залєвський.
Беруся до Вашої роботи.
Дякую, обов"язково почитаю "Ранкову мороку" і неодмінно залишу рецензію, бо люблю читати Ваші твори.
У мене не йшло з голови Ваше оповідання "Перемога". Було неясне відчуття невдачі, а попередні твори - супер. Чому? Я й сама намагалась відповісти і ось до чого прийшла. Ситуація типова? Так. Описана кілька разів у дитячо-підлітковій літературі? Так. Варто про це писати? Однозначно треба. Що саме мене непокоїло у Вашому творі? Невідповідність. Я не відчуваю перемоги малого над старшаком. Слава дав щигля, копнув, вдарив, розтрощив ручку, а де ж героїзм меншого?
Те, що він наваживсь опиратись? Це ще не перемога, можливо, початок, але не вся вона у своїй повній красі.
Розповім згадану зі школи історію. У 5-В жила невелика дівчинка із затятим характером, така собі кнопка, стрижена під хлопчисько у куценькому смішному коричневому платтячку. Одного разу, пурхаючи сходами униз, її спіткала підніжка хлопця з 7-А, що ходив на бокс, був відомим забіякою і хуліганом. А ще у порівнянні з тою моською видавався слоном. Мала добряче розгаратала коліно, а той стояв і шкірився. Звідки взялись сили у дівчати, ніхто не знає. Вона люто накинулась на кривдника, гамселячи щосили куди попало. Збентежений, а потім і злий, пацан почав оборонятися. Назавтра він до школи не прийшов, тільки за тиждень з"явився, коли згас під оком фінгал. Малу обізвав хворою на голову і більше до неї не підходив, виразно, хоч непомітно, уникаючи зіткнення. Кнопка, попри роз"юшений і підпухлий ніс та синці, чітко видимі на обличчі, із помітним страхом перед зустріччю, але неймовірною рішучістю не відступати, прийшла до школи наступного дня, однак, "героя" не було. Над її виглядом тихенько підсміювались, проте більше доброзичливо й з якоюсь повагою. Було відчуття перемоги.
Вибачайте за оту прискіпливість, бігме, не задля критиканства, а лише з бажанням допомогти. Я теж інтенсивно навчаюсь, коли зустрічаю КРИТИКУ, а не звичайну лайку, на свої оповідання, то дуже уважно ставлюсь до неї.
А тепер реверанс: маєте бажання відповісти критикою на критику, почитайте "Зло любові" і відірвіться на повну :-)))
Пані Наталко, вибачте за нескромність - на моїй сторінці давненько висить "Ранкова морока" , гумористичне оповідання. Мені важко судити, звичайно, але мені здається, що воно вдалось. Це так, згадав, що ви очікували на гумор. з повагою Залєвський П.
Спасибі за відгук. Бачите, пані Наталко, я це оповідання "видер" із повісті. Правда, дещо в ньому змінював,а Ви ж прекрасно знаєте, ЩО таке робити правки - обов*ково знайдеться в чомусь недовершений момент. Буду щенад ним працювати, думаю, в мене не дуже вдалий початок.(це я про думки хлопчика) А щодо проблеми оповідання - то таке явище є. І далеко не всюди існує той поділ віковий розподіл- не далі, як коридорами, а не приміщеннями. принаймні в тій школі, де працюю я. І ще одне - ось прямо зараз укину оповіданнячко "Марафет", воно вже з гумором, а то я цією "Перемогою" трохи змінив "платівку".З повагою Залєвський П.
