Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2646
Творів: 48921
Рецензій: 93599

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Нащо такі об'яви?

(Рецензія на твір: ..., автор: Viktoria Jichova)

© Той самий дід (195.3.131.—), 12-11-2008
Пані Віка з самісінької весни бачила у дописах більше, ніж в них було.
З появою на сайті таких особистостей як Олесь, наприклад (отой, віршувальник-рецензент без прізвища), життя на сайті стало нетворчим. Якісь суперечки, щось там ще...
А оцей нещодавний прикрий випадок з гіперсексуальністю деяків авторів на ГАКу, а до нього - обговорення творчого внеску якогось Ростислава... Суцільні сварки, на її думку.
Мені шкода, що таке трапляється.
Матюки майже нікому не ріжуть очі, а творчі диспути здаються пані Віці сварками. А які ж вони сварки? Ми ж тут не велика сім'я чоловіків і жінок радянського задуму сімнадцятих років. Нам не цілуватись, нам не спати разом - нам тільки зустрічатись, спілкуватись.
Осінь до того ж... Настрій...
Більше нічого не писатиму, бо поміж рядків, не доведи, господь, щось знайдеться з того, чого немає.
Слава богу, що твори не видалені.
Дід Сашко ірпіньський.

Радий бачити Вашу появу, шановна Марійко.
Та ото таке - самі бачите.
Цей інтернет, ці форуми - це і творчий клуб, і віртуальний простір, це і якійсь елемень рольової гри. Бачте, скільки анонімів у неї грається і ніяк не награється.
Мене було створено як сердиту, бурчливу людину, бо хто ще займався б копіткою справою творчої допомоги колегам?
Та не всім та допомога потрібна, та не всі її вірно розуміють, а головне, що сам цей бурчливий дід став виглядати злим, сердитим, майже весь час чимось невдоволеним попрои його жартівливість та іронічність, яка могла сприйматись за ядучість. Час заліковує рани, також він когось чомусь вчить - наприклад, мене. Людина весь час має вчитись. Я не вважаю, що життя є боротьбою. Може, інколи вона десь і потрібна - на якомусь татамі чи рингу. Та і там Ви бачили, як вони обіймаються після взаємних стусанів - особливо у клінчі? Обіймаються. А ми далеко одне від одного - тому і немає мови про якісь обійми. Далі думку, в якій є порівняння з боксом можна не розвивати - хіба що у сенсі нових - ні, не боїв, а нових творів, які саме і показують, хто є і яким автором власних творів, бардом, акином чи поетом.
Творчих Вам успіхів.
Дід Сашко ірпіньський.
Бажа

© анонім (195.3.131.—), 17-11-2008

Шановне панство! Оце вирішила заглянути на сайт і бачу такі досить неприємні зміни... ВІКО, ПОВЕРТАЙТЕСЯ!!! Невже Ви вирішили зрадити тим принципам, які так відважно обстоювали? Не треба здаватися, треба боротися за свої переконання! До останнього. Ми всі любимо Ваші вірші! А особисто я вважаю Вас сильною особистістю, упевнена, що Ви обміркуєте все і змінете свою позицію. Не здавайтеся, не йдіть! Олесю, будьте толерантнішим і доброзичливішим. Розумієте, Ви ніби іноді здаєтеся гарною людиною, розважливою, поважною... А часом Вас просто не пізнати, тобто таке враження, що у Вас якогось дня поганий настрій і Ви готові розкритикувати всіх і вся)) Так не можна. Згадали і про мене)) Щодо моїх віршів, то ніяких "реінкарнацій" не було. Тобто була в мене перша сторінка і якихось кілька творів, найперших, але потім вона зависла і довелося зробити нову через якийсь час. Але їх рецензували. Після другого оприлюднення рецензій було стільки ж, скільки після першого. Ось нові вірші почали рецензувати більше, а сайт цей їх побачив УПЕРШЕ. Тому не дезінформуйте громаду)) За неординарність - спасибі, гарний комплімент.
Ще раз до шановної Віки: повертайтеся, не зраджуйте себе! Перемагає той, хто змагається! Якщо вже така ситуація... Хоча б не звертайте уваги (Ви ж бо самі мені це радили!)!!! У будь-якому разі бажаю щиро Вам, Віко, всього найкращого. Шановній громаді - витримки та розважливості.
Марійка (Мері, як мене краще знають).

© анонім (92.113.198.—), 17-11-2008

Що ж це за така біда, що я весь час виправдовуюсь?
Може, вже пора мене чи хвалити, а я ніяково відмовлятимусь, чи не обвинувачувати - як, наприклад, зараз, у тому, що я начебто не все зрозумів. Я все гарно зрозумів, бо я доросла людина.
Ось Вам приват не подобається.
А з паном Володимиром в мене була суперечка тут, на ГАКу, на людях. Мабуть, Ви її не бачили. Була ще розмова на "Севамі". Вона там так і залишилась. Ми розповіли одне одному яким ми уявляємо те чи інше явище, не обійшли і увагою і попсу, а у приватному листі я маю право подякувати людину особисто - один на один за те, що мене підтримує - ні, не переконує в моїй стовідсотковій правоті, бо про це і мови немає, а саме підтримує.
А Ви - про якісь кісточки. Є сайт, є певна його історія. Кому цікаво - той все побачить. Ви думаєте, мені не соромно? Соромно. Особливо за те, що я сперечаюсь з жінкою. Вам рекомендують боротись - також жінка. За що боротись, з яким лайном? З таким як я, коли використовував ненормативну лексику? А як мені реагувати, по суті, на істерику?
Пані Вікторіє, перепочиньте. Вам зараз важко. Ви якось неадекватно реагуєте, Ви нагромаджуєте обвинувачення. Як я вже бачу, ми за Вашими словами, "нагадили". Мені радіти таким дописам чи черговий раз пояснювати щось, наводити аргументи?
Це - хай не моя, але і не Ваша сторінка. Є у Вас Ваша зі зверенням.
Були інші - з віршами. Непоганими віршами, як кажуть люди зараз, та які чомусь про це мовчали раніше.
Цю започаткував я. Не хотів бути першим, але і розумів, що щось робити треба. Ото і започаткував.
Якщо вже так твердо наполягаєте на своєму - то женіть мене з неї. Я втомився товкти оцю воду в ступі. Крім нас є люди - і друзі Ваші, і доброзичливці мої, і нейтральний прошарок, ще ось хуліган був.
Розберуться. Повертайтесь на сайт.
Бо якщо Ви так реагуєте на мої будь-які слова, бо вони щось для Вас значать, то чому на мій заклик, прохання Ви не можете відреагувати хоч раз позитивно?
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (195.3.131.—), 14-11-2008

Олесю, нажаль, Ви так нічого і не зрозуміли. Дуже шкода. Щоб образити людину, не обовязково матюкатися. Знаєте, а я не засотосую таких методів як Ви: нікоми не пишу у приват, щоб привернути людей на свою сторону. Бо хто його зна, що Ви там виписуєте у своє виправдання в цих листах, якими методами Ви переконуєте людей.. Звідки мені знаит, чи Ви там не перемивахете кісточки? Краще б навіть про це не згадували, що пишете комусь приватні дописи, бо щось дуже інтригою віддає. Не люблю цього. Я краще відктито все кажу: тут і перед очима всіх. Люди вже не такі й глупі, щоб не бачити те, що є очевидним.

Віка Йіхова

ПС: і Олесю, ще раз кажу - це не Ваша сторінка. Ще чого? - під моїм зверненням нагадили разом з Муравієм, ще й скаржитеся потім. Гм.. ноу комент.

© анонім (78.45.103.—), 14-11-2008

Та ні, падре Петре. Ми з паном Володимиром ще до цього скандального випадку налагодили творчі стосунки. Зрозуміли одне одного у щирому листуванні на шпальтах творчого літінтернет ресурсу.
Не хотілось, ой же, не хотвлось мені до матюків звертатись...
Та зовсім нещодавно була одна бесіда проти матюків, яка обернулась, по суті і на превеликий жаль, на користь останніх.
Як мені стало зрозуміло, вони можуть використовуватись - принаймні, тут, у цьому творчому осередку. А ще тут прижилось таке спиняння, наприклад мене, коли я висловлюю думку новачка, яка не подобається тому, хто мене бере і осмикує, як іноді буває.
Екскурс в історію. Я колись хлопчиною прийшов до храму, а любив я співати - та тільки не на уроках співу отих комсомольських пісень. Саме хор у цей час і співав. Я собі тихенечко поближче до нього підібрався - та й підспівую. Особливо мені подобався рефрен - "Господі помілуй, господі помілуй, господі помі-і- лу-у-й."
Гарно він мені вдавася. Та руки я позаду тримав, бо не знав, де було треба. Молитись ми тоді соромились. А мені якась мойра - та по рукам. І шипить при цьому - "ти як їх тримаєш?" Отак вона мене осмикнула - та при людях же ж...
Я не терплю, коли по відношенню до мене таке чинять. Хіба ж я лагідних слів не розумію, хіба сам тихим і покірним не буваю?
А воно (таке явище) має місце і сучасні часи.
Радий був бачити Вас, пане Петре, на мої сторінці. Тут моя рецензія - вірніше, інформація. Тут мене сварять. Тут мене і підтримують.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (195.3.131.—), 14-11-2008

Олесю Барліг, ну а Ви якого милого сюди зайшли? Попідспівувати чи свічечку комусь потримати? Га?
Щось незрозуміла мені Ваша поведінка.

В. Йіхова

© анонім (78.45.103.—), 14-11-2008

ах, астафтє... мая тонкая душевная арганізация етага нє видєржала... ухажу нє па англійскі..
))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

© Олесь Барліг, 14-11-2008

Слухайте, діду, а Вас Вакуленко після матюків одразу заповажав. Ба? Так просто: матюкнувся разів із п"ять і вже до тебе така глибока шана, така благоговійна тиша навколо тебе. Може й мені спробувати? Га? Я ж усі ці слова знаю. От тільки до кого мені потім на сповідь записуватися? Чи може простіше зробити: комусь по телефоні настучати, зіпсувати прилад вирівнювання "нормальності", може пару разів "в диню", і дивись і до мене у цього зазнайки буде повага не менш глибока, як до Вас. Успіхів нам діду, у здобуванні до себе поваги!

Петро М.

© Петро Муравій, 14-11-2008

Дякую, Таню, за Вашу підтримку. Прошу вибачення, що через мене також наразили на неприємні та злостиві слова одного із тутешніх завсідників (видко, роботи в цієї людини нема іншої, раз днює-ночує і пильно стежить за всім i всімa на сайті). Таню, не звертайте на це уваги. Хоча по собі знаю, що не так легко ігнорувати образи, тим більше такі, котрі мають тенденцію повторюватися. Не знаю, чи з того всього взяв пан Олесь якесь для себе понаучення, але маю таку ду-уже песимістичну думку, що скоріше ні. Шкода...
ГАК - це єдиний сайт, який справді був для мене отакою собі літературною Alma Mater та водночас місцем, де можа було вживу поспілкуватися з авторами. Але наразі я вирішила, що поки що перебуватиму в підпіллі. Пишу ж бо в першу чергу для свого душевного задоволення, а не для виставляння. Тому буду і надалі писати собі в "шухлядку". :) Бо яка ж тепер після того всього шуму, який я наробила, різниця: одним автором менше - подумаєш, адже за вірною совітською ідеологією "ніхто не є незамінимим", правда? Отож і я: прийшла, побувала і - нема вже мене..
Але як би там не було у подальшому, я Вам, Таню, щиро і від всього серця дякую. І вибачте..

З незмінною повагою та теплом,
Віка Йіхова

© анонім (78.45.103.—), 13-11-2008

Ок. ВКВ

© Володимир Вакуленко-К., 13-11-2008

Я був би останньою свинюкою - тобто такою, якою мене дехто помилково вважає (або, за їхньою думкою, небезпідставно), якби не відповів би тобі на втішний, а водночас - і критичний допис. Відповідаю, але не тут, а листом, який вже лежить у твоїй електронній скриньці.
Творчих успіхів шановній творчій громаді.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (195.3.131.—), 13-11-2008

Власне, стосовано тебе, то я не хотів би, щоб ти ішов з цього сайту. Єдина людина(із новоприбулих) яка все ж таки, незважаючи на різні пакосні коменти, заслуговує поваги. Розумних людей на цьому сайті стає менше. Просто не треба перегинати коромисло і рвати на клапті мало в чому повинних людей. Будь трішечки людяним і з тобою спілкуватиметься громада. Подумай над пропозицією, адже підти легко, а зрозуміти нащо може бути пізно. І прохання. Не нападай на діаспорників. На відміну від тебе я їх знаю реально. І скажу тобі, що нормальні люди вони, навіть від нормальних українців нічім не відрізняються. Просто з мого боку будь які нападки на них попахують шовінізмом. Чому ж ми, українці, стали по відношенню до них негостинними? Доречі, власне їхній проект захід-схід для нас дуже кльова штука. Ще раз подумай над пропозицією перед тим як підти з нетресурсу. Щиро - ВКВ

© анонім (212.1.112.—), 13-11-2008

Ого, з ким я розмовлятиму. Та ще й як...
Я саме зараз вже було вирішив трусонути сивиною та послати, як ти ото робиш, на хуй оцю дискусію. Яка мені різниця, хто де живе? Пані Віка скільки вже закидів робила у напрямку України - мовляв, ви там ненормальні. Пройдись її відозвами. Тетяна мовчала, а все одно - ну і її туди ж - на хуй. А диви, і мені це вдається, як і тобі, пане Володимире. Ти молодець - знайшов справжню мову міжконфесійних, міжтворчих і між усіх, які тільки є, спілкувань. Підкоряюсь твоєму прикладу. Без підйобок, щиро. Я зрозумів, що без цієї матючиної мікстури ніяке слово не сприймається так, як мало б. На хуй ще шлю твій той статут-вимогу, з якою я нашвидкуруч ознайомився. Так, я новачок на вашому осередку. Всього лише восьмий місяць пішов. Передчасні пологи. На хуй все, що тільки пов'язане з бабським товариством. На хуй всі ті уявні лаврові та тернові вінки. На хуй все, що тільки шлеться.
Ти гарний панк. Ти чому раніше не відкрився, а тільки те і робив, що посилав усіх. Вже не писатиму, куди. Соромно. Але ж цей діалект приємний деяким дамам.
Вірші сьогодні не видалятиму. Треба мати на се час. Та і пиздуватим є оце заняття - тупішим за будь-яке тупе. Не Гоголі ми.
Киянин я найсправжнісінький. Зауваження стосовно річки Ірпінь вже не є актуальним.
Запишусь на сповідь до отця Петра. Я незабаром буду на Дніпропетровщині. Злистуємось. Сьогоднішнє матюччя відмолю також. Самі навчили мене на шпальтах матюкатись.
Ото і все. Живіть у своєму колі, партесь. Я не є промінням у темному царстві, без мене темрява не зімкне свої завіси.
Хай панує вічний спокій. Мать його йоб.
Дід сашко ірпіньський (в миру Олесь). Що є справжнім моїм лицем, а що ні - нехай визначають біографи.

© анонім (212.80.51.—), 12-11-2008

Постараюсь без матів. Задовбав оцей шовінізм-націзм. Якщо ти ірпінський то напевно ж знаєш хто Ірпинь годує? Га? Не знаєш? Чи не з діяспорного кошика ти харчуєся? Який ти в біса критик, коли вишукуєш лише людські вади і їхня відсутність домів? Так, мені закордон і нах не потрібен, я тут хочу здохнути, навіть справжніх іноземців називаю іносранцями. Ну не втримали вони жити поміж козлами, ну не вміли де потрібно матом огріти. Так шо тепер пилом поміж очі? Власне, шо ти гарного зробив в Україні, щоб вони не їхали туди? А негарне ми всі зробили. Вибрали трєтього президента - фюрера.

Отже читай мене в пропозиціях зараз у коменті. Вам оголошую ультиматум, якщо в мирі жити не хочите.

© Володимир Вакуленко-К., 12-11-2008

Мені не важко піти, якщо попрохають. Я вже написав листа Михайлу Карповому. Я не писав йому про прохання, бо я не бачив оцього Вашого допису. Всі автори, що пішли, мали певні причини. На моїй совісті могла бути одна Марійка, вірші якої ніхто не читав і не рецензував, а післі третього разу реінкарнації їх помітили. Не обійшлось там без образ, бо вірші неординарні, не для кожного. Тобто ви, Тетяно, у бажанні зробити добро робити щось інше. Вам невідома історія цього року - хто, куди, після чого, шавіщо і як пішов. У якій обстановці.
Вибачайте мені оце звернення. Хотів же мовчати.
Чого ото Вас, Тетяно, на ярлики потягнуло? Ви там у своїхз закордонах геть від життя відстаєте. То і жили б собі у тій казці, не ображаючи людей.
Отаке о, шановна поетесо Тетяно Мельник.
Знову був Дід Сашко ірпіньський.
Дратує Вас цей персонаж. Потерпіть. Мені також тут така обстановка не подобається.

© анонім (212.80.51.—), 12-11-2008

Тетяно ви далекозахідна, сидите там собі інічого не відаєте - як там воно та що тут робиться. Одна ластівка не робить весни, а одна чи дві людини, яким не подобається позиція "дідів" - це не думка громади. Я колись захоплювався Вашими віршами, пропагуючи зовсім не на поетичному сайті. В мене і зараз в закладках є Ваш "Артвертеп". Відвідав я його...
Я б Вам у листі сказав би, що він нагадує. Ні - звісно, що непогане. Але специфічне. Ви прилітаєжте на цей сайт, наче камінцем з неба і кидаєтесь - самі знаєте, до кого. Бо то ж друзі.
Ви мене образили. Я цього не заслужив.
Систематичність у Ваших нальотах відсутня.
Скоріше за все, Ви зайняті - і я знаю, чим. Я Вам бажаю самого найкращого, що тільки може бути. Коли вказував на на недоліки Вашого вірша, то я не знав тих новин. Я б просто промовчав би.
Термінологія у Вас зовсім непоетична, а скоріше, навпаки.
Досить, мабуть, бо все одно хтось візьме і перекрутить навпаки.
Творчих Вам успіхів, Тетяно. Забувайте ті гидотні слова. Їх гавіть я не вживаю.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 12-11-2008

Мені відверто жаль, Віко, що різна мерзота під масками "дідів" та "олесів" примушує йти з сайту кращих поетів. Хочу зауважити - ідуть ті ГАКівці, що друкувались на даному ресурсі від самих початків...
А до вас, олеседід, хотілось би застосувати ту влучну обревіатуру, яку колись вжив Карповий... Хто як не ви мусили би йти звідси і не пускати словесних смородів.

Тетяна Мельник.

© анонім (85.181.254.—), 12-11-2008

Провкокатор ти, Захарику. Я ж написав, що востаннє на цій сторінці.
І порушив своє слово, бо ти спровокував.
Пиши мені на "електронне мило", де ти там. Поговоримо. Я не дівчина, як і ти. Мусиш відповісти.
Знову був Д.С.і.

© анонім (195.3.131.—), 12-11-2008

Захарику, ти помітив, що я залишив твою сторінку? А спочатку було гарно. Ми спілкувались, чекали продовження твору, а потім все змінилось. І я Вас, шановний дворянине панського роду не бачу, і Ви - мене. То хай би воно так і було. Бо і без вас все негаразд. А ще тут і Ви за дешевою славою навідались.
Напишіть мені на "мило" де Ви і як там. Може, зустрвнемось.
Або забирайте свого "козла". Второпали, хлопче?

© анонім (195.3.131.—), 12-11-2008

Слухай, діду, Віка - дівчина, тому грубо тобі сказати не може. А я могу. Ти - казьол!!!

© Захар ван дер Бюйтен, 12-11-2008

Ви забули рідну мову або невірно нею користуєтесь.
Ніхто за Вас не розписується, а написане мною є результатом спостережень і вражень від спілкування.
Нічого ніхто не хотів.
Ніякої злісної конкуренції. Це - фантазії, домисли.
Ваше заступництво не завжди було доречним, а нагадувало втручування. Вам таке можна, а комусь - ні. Тобто ще є ознаки подвійної моралі.
На сайті немає влади. Він є демократичним і на ньому хто і чого тільки не пише. Матюки Ви чомусь захищали.
Ваші твори вранці ще були. Якщо Ви їх так високо оцінили - то додоати більше нічого. Виходить, що вони не для нас.
Для богів, для корзини на моніторі компутера?
Люди мовчать, кажете? Ні - вони спілкуються.
Про які Ви ще камені пишете, ніяк не збагну.
Фантазії не вистачає.
Востаннє на цій сторінці
Дід Сашко ірпіньський (в миру - Олесь).

© анонім (195.3.131.—), 12-11-2008

Олесю, ради Бога, залиште мене хоч тут у спокої і не розписуйтеся за мене, добре? Бо від Вашої ядучості вже просто немає спасу. Так, однією з причин відходу є Ви і всі Ваші оті жовчні коментарі, якщо Вас це потішить. Отже, можете радіти, що позбавилися ще однієї такої як я. Адже Ви і Ваші однодумці цього хотіли, правда? Я просто не можу бути там, де є постійна незрозуміла штовханина, неповага до людей, злісна конкуренція і самовихваляння таких авторів як Ви, Олесю. І мені дуже прикро і шкода, що через оце все змушена покинути багатьох тутешніх людей, котрих дуже поважаю і котрі справді мені запали у серце. Отож передовсім прошу вибачення у них.
Ну, але нехай нас, Олесю, сам Бог розсудить, якщо вже люди мовчать... Я досить довго вболівала за цей сайт, заступалася за тих, хто був ображеним, хотіла, щоб тут хоч трішки нагадувало середовищe, де спілкуються доброзичливі і толерантні люди - тобто так, як це було років два чи ще якихось півроку тому. Aле я вже просто-напросто втомилася і розчарувалася у тім, що ще щось може змінитися на краще...


Віка Йіхова

ПС: а твори я видалила, вистачило лише поглянути.

Все, надалі мовчатиму незалежно від того, що Ви мені услід напишете чи яким ще каменем кинете у спину.

© анонім (78.45.103.—), 12-11-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85667419433594 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …