Шановний Макаре, мені ваш вірш чомусь "застряв в зубах" і я не міг звільнитися від нього, але тепер уже ніби звільнився. Підбиваю знайомого покласти його на музику, якщо ви не проти. Далі, це ваше справжнє прізвище та імя, чи це псевдо.?
Макар Мед до Вуха
Нині вітер заблукав десь у тумані,
Все навколо як не вмерло, то поснуло,
І нехай ці зауваження банальні,
Тільки літо золоте уже минуло.
Загубилось, мов копійка у травичці,
Відлетіло за крайморя з журавлями,
.... Ось красуня в коротесенькій спідничці...
Тільки - вересень. І зимно. І не встане.
А якби ж було те літечко із нами!...
Та даремно я уяву так тривожу,
Навіть літом...теплим літечком... не встане...
Бо – старий. Бо – некрасивий. Бо – не можу.
Хай в спідниці коротесенькій дівчина
Знайде іншого в тумані чоловіка,
Ну, а я на те всміхнусь не без причини:
Я всього пізнав, а старість не навіки.
***Воно якщо подумати, то, може, і так, але з іншого боку не теєво якось. Бо "заблудився у тумані" якось легше читається, ніж "заблудився десь в тумані". Сам не знаю, в чому тут справа, хоч ріжте. ***
- Мені ваш вірш не дає спокою. В нього якийсь дивний і зачаровуючий ритм, якась дивна мелодія. Але я спотикаюсь об перший рядок. На мою думку заблудитися можна в лісі, в пустелі, в джунглях, і т.д. Можна також заблудитися “десь”, невідомо де, бо скрізь туман. В такому випадку буде “Нині вітер заблудився десь... в тумані.” (читати через паузу). Я, звичайно, не наполягаю – ваш варіант насправді “чертовски хорош”.
А як ви відносно того, щоб останній рядок був “Я всього зазнав, а старість не навіки?”
Ще одно, як ви відносно того, щоб “Відлетіло за край моря з журавлями”?
Ваш вірш треба покласти на музику. Однозначно. Навіть попри мої зауваження він геніальний. Це яскравий приклад того, коли чудову річ можна написати без гейських вивертів.
Воно якщо подумати, то, може, і так, але з іншого боку не теєво якось. Бо "заблудився у тумані" якось легше читається, ніж "заблудився десь в тумані". Сам не знаю, в чому тут справа, хоч ріжте.
З дівчатком Ви оце вірно підмітили. Але в нашому віці і тридцятилітня - дівчатко. В нашому віці взагалі про душу треба думати, а не про дівчат. А уточнювати, "вже не можу", чи просто "не можу"... ну, це непринципово. Хай читач що хоче, те і думає.
