Глянув, англійське irritate вперше на письмі зафіксоване в 16 сторіччі і походить воно від латинського irritarе, як не дивно, те і значить - дратувати. А вже як цей латинізм до нас дійшов, через німців, поляків чи ще яким чином - притомних сучасних етимологічних словників української (чи вони взагалі є) не зустрічав
Іритувати слово нестак й забуте, воно навіть у академічному СУМі мається, а от про етимологію не скажу нічого. Принаймні зараз таки. Аляр ймовірно має завід од алярму, щоправда наголос у алярі на "а", не як у алярмі. І значення близьке, та не тотожне, бо аляр то шум, гамір. Літератори на шталт Забужко винаджують отакі живі лексеми й пускають їх у мовний обіг. Маю надію, що далі житимуть. Про мову сучасну, що її мають за літературну, то це радше самий тільки кістяк, що лишився од мови. Живіття їй бракує, барв і смаку...
