Спалили, а в польських газетах нічого...
Не знаю, чому всі замовкли чомусь.
Чому стільки горя на наших дорогах?
Питаю. Буває, й питати боюсь...

Батьківщину взяли. Був рік сорок сьомий.
В чужину прогнали, щоб щезли у ній.
Сльоза в землю влит...

Ти не боявся нести рідне слово
і дарити його батькові, дитині.
Іти до народу по тілі і крові.
Тому незабутим ти в нас, в Україні.

З окрайчиком правди в прадідівській мові,
з колоском надії ти ніс осолоду.
Роки проминають. Зернятко любові...

Без поеми

Тут де ми поеми не пишуть комусь
Бо в словах полова роїлась чомусь
Мізерна без зерна бо мудрості цвіт
Безсилий прогнилий не піде у світ

А де ми підемо у весняні дні
Надії і мрії зігріють вогні
І святість до хати тихенько ввійде
Кім...

Доносять пахощі ковша
Мед груш і яблук із узвару.
І спраглі тіло та душа
Стають чистішими в нектарі.

Багата на столі кутя,
І зорями горить ялинка.
Яка кутя – таке й життя –
Здоров’я й мир – його родзинки.

І свічку біля образів
На к...

Сумую мені коли бачу як плачуть
Чужими сльозами брати в чужині
Тоді питаю вас чому голуб не кряче
Чому не крячуть в леті журавлі

Сумно мені коли брат немає брата
Коли в своїй хаті діточки сумні
Тоді питаю вас кому буде хата
Як всі ви пропаде...

Небога й жінка грізного царя,
Суддя та присуд, забаганка й дія,
Деметри біль, кровиночка та мрія,
Весни богиня, мстива, мов змія.

Лестивих німф збира юрму зоря.
Ериній гурт карає лиходія...
Безжальний глас, чоло у злоті й шия -
Жона достойна пекл...

Не поливайте мені гнівом,
З такої чарки не нап’юся
Лиш не тому, що я боюся…
Ось ні. Я вірю в справедливість.
А вас одурюють чомусь-то,
Брехня звучить підступним співом,
На вас погляну – бачу диво,
Свої ви ріжете галуззя.
Ви раз направо, раз – на...

Карпати зашиті в нащадків серцях
ниткою любові мрій і сподівань
хтось втратив хтось рідне залишив у снах
без болю без гріху без випробувань

хтось затих щоб інші могли гідно спати
під копулою вкраденого колись неба
до якого одиниці хочуть ще верт...

Чужина не вбиває любові.
Вірне серце   словами гримить.
Несе правду з батьківської крові
Україні, яку так болить.

Зрозумійте, хто ріс в чужій мові.
Свою рідну він чує, як спить.
Чуже слово вбиває мов  повінь.
Той, хто любить своє, він терпить...

Сірість що присіла на вікні осені
Сповіщає світу що скоро зима
Сосни і смереки як з весни зелені
Сад віддав вже плоди а й листя нема

Соловій далеко на безлисту грушу
Сорока присіла і хвалить хвіст свій
Сів зайчик під тином у ліс іти мушу
Сала...