залишмо цю планету довбойобам
хай ядерною зброєю в руках бряжчать
труять все навкруг СО й відходами
за владу одне одного живцем їдять…

залишмо, їм уже не допоможеш
у їхніх душах – гниль, зневага й каламуть
їм легша смерть, ніж поступка другому
бо...

правдиво мудрий
не може бути наймудрішим
найрозумнішим
найдобрішим
чи бодай у чомусь іншому
най-най!..

бути най –
це гасло винятково для змагання
можливо гри на виживання
чи поглинання навзаєм
чи просто гри в життя
на кшталт
у світі жити – о...

багато в світі
прекрасних днів…
й всі вони
посеред жаху

ночі…

багато в світі
прекрасних голосів…
й всі вони
в безмозгих

птахів…

багато в світі
прекрасних слів…
й всі вони
на тлі матюччя

блякнуть… ...

Вкрилися намистом
бузинові шати –
в хаті б’є Пречистій
у тривозі мати.

Си́віє волосся
від новин з війною.
І збирає сльози
вечір з бузиною:

- Це чекання – хрест мій
на плечах старечих.
Як же важко, сестро,
у самотній вечір…

Де ж сино...

на душі якось тихо а в листі шепочеться вітер
всі думки позникали зійшли до мудріших осель
тільки чокнутий час який треба кудись та подіти
хоч не хоч а нестримно кудись безперервно несе

он і місяць зійшов у серпанку видніється привид
ніби лізе на г...

Це Літо листям сиплеться з гіллі.
Яка там осінь? Слово тільки звичне.
Це Літа гласом журавлі оклично
Розстання гімн співають до землі.

Уранці іній - трави в білій млі...
Ген листопад, а далі - грудень, січень...
Немов горіхи білка, Літо лічить
Ос...

люди –
ракові пухлини
я
й
це
клітин:
розрослися
розпухли
набрякли
чужою кров’ю
вмостилися
тілом у тілі –
стороннім
осібним
ненаситним –
з дня у день
висмоктуючи з нього
життя
доки з огидою
витіснені геть
не виваляться
слизьким
кровож...

Всі кого ми любили
                        залишають зарубки на серці
спроби знову любити невмілі
                        все це швидко й полегко минеться

пекло за̀вжди змішане з раєм
                          бо інакше цей світ давно б згас
...

єднає людей в покоління
тільки віра, надія й любов –
в одне віра, любов до одно́го
надій одне на о́дного круг…

віри марнота, зрадливість надії
любові сліпої й смішної мана
відділяють навкір покоління
одне від одного прикладом втрат…

...

як вдихну кант піску і зап’ю штильовим океаном
і побачу як лінію дна обціловує бриз
відлечу до засніжених гір їх зненацька застану
і тоді вже не вгору дорога моя тільки вниз

гори з’їм як з’їдають шматки глазурованих тортів
розваляю каньйони й роздм...