Коли ти народилася, йшов дощ.
Маленька Ніжка, височенний хвощ,

і довгі шиї, що схилися до тебе.
Ти народилася, і всі мої потреби

схилилися в глибокому поклоні
перед дитячим криком. Безборонна

й розгублена якась від того крику,
ні динозавр...

     ***

Ну, скажи крізь віки, дивовижна Кончіто, хто винен?
«Я тебе не побачу…» – шуміло жагуче вино.
Відпливли кораблі: і «Авось», і «Юнона» – не видно…
Під ногами каміння, в зіницях – незмінне панно.

Півстоліття самотности - звідки взялися т...

до поминальних днів

на моєму граніті поставте купчастії хмари
і щоб слід літака що дугою пішов на грозу
а під ними чиясь голова догори в окулярах
і ще віршик рукописним шрифтом на самім низу

хай малесенькі літери створюють смертнеє тіло
опадають...

   Ти підсвідомо тягнешся до мене,
Мов загадка… космічне невідоме.
Твій світ для мене майже незбагненний
Коханням в серце б’є, немов судоми.

Ти – мука, пристрасть, іншопланетянин…
Ми на́різно – космічні два скитальці,
Представники чужих цивіл...

Все, що ми називаємо магія,
То лише відголосок реальності
У сприйманні чудес векторальному,
У суспільстві наскрізь аморальному.
Ми за гроші купуємо радості,
За повагу сприймаємо ввічливість.
Ми не чуємо заклик до єдності,
У зневірі – порок не...

На тоненькій струні, на весняній довершеній ноті
Виграватиме дощ, мов шаленством пройнятий скрипаль.
І мелодія ця - всеохопна й холодна на дотик
Заблукає в саду, де магнолії світла печаль,
Рододендровий тренд на форзиції жовтих вітрилах
Тріпотіли й н...

На заході сонця звиваються зміями тіні,
уроборос ночі позначений знаком комети,
по контуру серця довге космічне пагіння
росте із грудей в туманні світи Андромеди.

На заході сонця день, наче низка намиста,
безліч хвилин – то магма, то вітер, то  лід...

  Селянська хата, із соломи стріха,
А біля тину – зв’язані снопи.
Духмяний запах сіна із копиць,
П’янке повітря – дихав ним би, й дихав…

Врожаєм щедрим тішиться господар:
На продаж фрукти й овочі смачні.
О рідна земле! Справжня насолодо!
Свята лю...

***
І будеш писати про те, як дощ за вікном іде,
як чайник свистить монотонно і булькає нишком.
В розмитості ліній тепер  – не вулиця – постмодерн.
Присутність твоя ж бо назовні здавалася б лишком.

Для ролі нема глядача. Почулися гуки. Сича?..
Як...

Верба-красуня коси розпустила –
Весна іде під захистом стихій.
Земля, Вода та Сонце – справжня сила,
А серце повне радості й надій.

Ісус з’явивсь в цей день в Єрусалимі,
Заїхавши туди на віслюку.
Тож в день святий ми Господа молімо,
Щоб зглянув...