я не любив у риб обсмоктувати очі
і ось тепер поволеньки втрачаю зір
можливості переінакшити прострочив
якщо у тебе друже є то перевір

***...

***
під застлений сніг заховаю крила
заплету тугіше щоб не шелестіли
птахом по даху проступати тихо
щоб нечутно було чи співав чи дихав...
заховаюся у зимових квітах
щоби не питати щоби не летіти
низає зима вовняне намисто
у прозорих снах світлих ...

минуле –
корінь
із від’ємного числа
просто те
що є
помножене
саме на себе
в уяві майбуття
де насправді
мінусами стали
мрії
задуми
й життя…...

Мої вірші не вимагали натхнення,
слізно не чекали подачок від музи,
але розв’язавши рядки, наче вузол,
вони забарвили моє повсякдення.

І без підтекстів та майстерної рими,
з перевагою емоцій над думкою,
навіть у тих віршах, що сповнені смутком,
з...

Загубити себе у блокноті,
густим чорнилом закрапати лист
і зізнаватися лиш мимоволі,
що у кожній цій крапочці – ти.

Я сам не розумію навіщо.
Здавалося, що в цьому є гонор,
та сьогодні у кожному вірші –
я бачу рятувальне коло.

Раніше кожен текс...

Дерево відчуває
важкість опалого листя,
яке з подихом вітру
злітає
із похилої гілки.
Як передати
болючість розлуки,
коли тягар смутку
змушує стовбур

гнутися додолу?

Дерево простягає
свої зморщені руки,
намагаючись
знову торкнутися того,
...

Дівчинко,
Чи знаєш ти, як
Сонячний промінь
Розтинає ранок?
Як
За посмикані хмари
Ховаються зорі,
Поки
Моя втома
Говорила віршами
Про те,
Що ця відстань
Скоїла з нами?

Мовчання
Застрягло поперек горла.
Ти знаєш, що я
Не промовлю
Ні слова...

Телефон мій замовк,
але я його досі
оберігаю в кишені.
Я терпляче чекаю дзвінок,
де після ім'я:
об'єднані коханням серця
та літак, що направив
свої крила у вирій.

На що надіюсь я знов?
Навіщо сутулю я плечі?
Із гілочки зірветься листок,
який ...

Ці тексти у переписці
шукають свій вихід із чату.
Їм хочеться сказати:
«Привіт, а ми тепер знаємо».
Їм конче потрібно
відчути тепло
та донести вагомість вібрацій,
що линуть з-під кінчиків
наших вологих пальців.

Їм хочеться зійти із екрану
та р...

Несу рок-н-рол
на рваних колінах.
Я дістаю з кишені
гіркуватий зміст.
Загортаю у вірш,
підпаливши строфою,
і роблю
затяг у легені
до самих
альвеол.

Нехай
пальці зводить,
мов у розпал
артриту.
Нехай
стискаються бронхи
скільки завгодно.
Щ...