| © Platon, 23-11-2008
|
Не знав в житті я радості до миті,
коли зустрів тебе я у парку,
коли ти йшла тендітна, як Венера,
запаморочилось у мене в голові.
І захотілось підійти до тебе,
спитать якусь дурницю, щоби ти
звернула хоч якусь увагу.
Та не наважився зробити цього я.
Я тебе кохаю й досі...
І згадую твоє руде волосся...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
