Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2646
Творів: 48909
Рецензій: 93598

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Життя

А як твого кота звуть?

© В:тал:й, 16-04-2008
Ранкове сонечко заглянуло у віконечко. Голуби прилетіли.  Крилаті знов нагадили на балконні. А такого б не було, якби той дикий кіт не вирішив що він може все – і полетів за голубами…  нажаль, дороги їхні розійшлися в протилежні боки, і то було вже якраз дев*яте його життя. Попередніх вісім він програв на гральних автоматах, якщо ви зрозуміли про що я. Ціни знову підскочили вверх.
Попередній день.
«Дзеееееееееень!!!» - почувся дзвін проклятого будильника. Прокляв я його ще вчора. Я продер очі. Подивився на стелю, потім на свій вазон, переставив будильник на 5 хвилиночок вперед і ліг далі спати. Годинник ще раз задзвенів. От гад  - промайнуло в мене в голові – я ж навіть не задрімав. Добре, піднявся я з ліжка - і побачив свого кота…
Кіт був по знаку року - свиня, тому вів себе якось по-свинськи. Пам’ятається як він з’їв весь казанок мого обіду і навіть не хрюкнув. А стоп – він народився в рік кота, тому навіть не хрюкнув. Згадав. Це був сірий кіт із чорними полосами. Він нагадував тигра карлика. Тому його голуби дражнили. Вони йому фиркали, що народжений мнявкати – літати не буде. Він був впертим. Не дарма по зодіаку знаку був овном. Характер в собаки був ще той. Буває прийде,  махає хвостом – кістку просить, а оченята – добрі-добрі. Отак подивишся на нього – і якщо не поділишся, то весь день буде тебе гризти він. Це ще добре як тільки гризти. Одного разу – коли я з ним не поділився консервою, бо самому не було що їсти – він мені напісяв просто на подушку. Але я також не розгубився – можливо мене і осудите, але зуб за зуб, пісь за пісь – я йому в його кошик напісяв. Після того в нас пісь («peace» - англ. слово)– тобто мир!
«А як твого кота звуть?» - часто надокучали мені цим запитанням.
Голуб був вилупком. Він вилупився із яйця. Літа він провів у польоті. Тому коли він вперше зустрівся із котом – він зразу помітив його. Від тоді кіт не любе щоб його помічали ці пиці миру. Вони ж собаки коли кота помічали – то весь балкон за помітили. Я мив його пів дня.
Цей день, коли кіт полетів,  був погожий. Зранку він прокинувся як завжди на мені. Протягуючи лапи до моди моєї  він мнявкнув і пішов перевірити чи не прилетіли його стратегічні вороги. Ні їх ще не було, тому в кота з’явився кілька хвилин на підготовку. Хвилин десь так 142. Тихесенько, немов кішка, вусатий підійшов до своєї тарілочки. Там нічого не було. Смачну консерву він доїв ще вночі. Тому, волохатий вправно вискочив на стіл. Пройшовши по столу кіт почав мою їжу загортати лапами. Але що це? Це сосиска. Кіт радісно замурликав. Так він робив в двох випадках – перший коли бачив смачну їжу і на неї поблизу не було конкурентів-претендентів. А другий – коли він ніжився під сонечком, а я його не гладив по пузі. Після того як зубастик з’їв сосиску – він пішов в туалет. Я не буду вдаватися до подробиць, що там він уважно дивлячись на трубу – із задумою в очах – попісяв.
Голуб сизий проснувся сьогодні в доброму гуморі. Після того як він зробив тестовий круг над сімнадцяти поверховим будинком - полетів у пошуках їжі. За ним дременули його друзі фиркуни. Вони літали групами – бо були стадниками. Цей пернань був досить сизим як на свій вік. Прилітав він на мій балкон часто. Насамперед тому, що він народився в рік лева. І тому його пташки і пташенята, а саме: горобці, мудрий крук, ластівки і тьотя Марійка з відділу кадрів – називали «Тигр саксонський». В нього не було одного кігтя, тому що діти бешкетники (малі виблюдки) зловили і відбили йому кігтик – ради забави. Але він не лише за це відімстив їм, а ще й їхнім батькам, які невідомо куди дивилися при вихованні оцих створінь.
Як мнявкав мій кіт – дайте мені точку опори і кусок ковбаси – і голубів не буде на твоєму балконі.  Коли лапчастий вмивався на балконі почувся фиркіт. В кота вухо зразу повернулося вліво. Він завмер. Тихенько, неначе злодій, він підкрався до балкону. Що – невже прилетів? Так це був сизак. В кота затрясся хвіст. «Спокійно-спокійно, все добре» - напевно в цю мит думав мій домашній улюбленець. Він підкрався ближче. Обережно, як по тонкій кризі він підбирався. Ось він. Кіт витріщив очі. В нього вони були як дві тарілки із жовтими квіточками. «Дзеееееееееень!!!» прогриміло в мене в кімнаті. Від будильнику голуби зметушилися і вилетіли з балкону. Кіт ледь не розплакався. Ну як? Все вже було так близько – і той гад і його друзі, а тут хазяїна будильник – напевно таке щось промайнуло  в голові дивакуватого мохнатого. Він приліг. Згадав своє кошеняцтво. В кота було дві сестри і один прийомний брат. Брат був цуценятком сенбернаром. Вони часто з ним грали у «Гризни-втечи». Одного разу брат не розрахував і загризнув сестричку кота. Але кіт ніколи її нелюбив. Але що це… вони знову прилетіли…. Кіт різко припав додолу.  Сизий знов нагадив. От вилупок. Кіт був дуже збудженим. Його сердечко калатало так, як колотять ціпами по мішку два здорових мужики. Такого ще не було…  ось це був вухатого шанс реабілітуватися. Голуб ходив і гадив і гадив на балконі. «Добрий день містер голуб»  - на своїй котячій мові подумав сіро-смугастик. Так стрибаю на мняв-мняв-мняв. Мняяяв…. Мняяяв-мняяв… і «Дзеееееееееень!!!» - прогримів, як грім, мій будильник. Кіт зітхнув. В нього засіпалося око. Він повернув голову. Підійшов до мого ліжка. Подивився на мене. Підійшов до моїх тапочок і тихенько попісяв на них. Я спав.
Голуб прилетів сьогодні раніше на мій балкон. Він добре наївся і тому вирішив трохи зробити мені сюрприз. Коли походжав на балкон нікого ще не було. Я спав. Кота не видно. Семикігтий вирішив походити подивитися за котом. На горизонті його не було.  Тому він взявся щось накльовувати у вазонах. І тут так несподівано «Дзеееееееееень!!!» - він злякався і вилетів у небо. Під час польоту весняний вітерець гладив його крила. Із вільного польоту йому було видно весь район. Він загадав коли він перший раз нагадив на моєму балконі.  Тоді прилетів з братом. Вони мирно їли кукурудзу на балконі як раптом якась тварюка вискочила і схопила за шию його рідного. Голуб намагався видряпати тому бандиту очі, але він кмітливо стрибнув вниз і почав далі душити брата. Це був малий сірий і вухатий комок шерсті. Сизий далі налетів на кота і какнув на нього. Мнявкотун злякався і втік. Брат лежав весь в крові. Помираючи він проворкотів що дуже любить батьків і сестричок… і його. І… але тут надокучливий комок вбивця – зробив спробу напасти на «Тигра саксонського». Він вчасно втік. Саме тому голуб прилітав кожного божого дня і гадив мені на балконі. Це і спонукало крилатого повернутися вдруге за цей ранок. Прилетівши дзьобатий зразу прийнявся обкладати підлогу і бильця своїм лайном. «Дзеееееееееень!!!» - цей звук знову злякав сизого і він відлетів. Зробив кружок, підкріпився в дядька Євгена, що жив на 4 поверсі і завжди тримав якусь наживу на лоджі. Голуб наклювався десь на пів живота. Тому запивши дощовитою прохолодною водицею, полетів до мене в гості. Там вже були його друзі. Воли весело махали крильми і шуміли на бильцях.
Після того як він показав своє ставлення до мого будильника, кіт попрямував на коридор. Почав вмиватися за вушком, потім перейшов до облизування своїх лапищ. І знов воркотання на балконі. «Ну все, за цей ранок це вже занадто - три рази прилітати! Я зараз тих, з яйця народжених, передавлю. Ніхто не має право мого хазяїна будити і тим більше гдити на балконі, бо мені потім неприємно ніжитися на сонечку посеред того лайна.» Десь такі думки були між вухами в того створіння. Хоча хто їх знає – це ж коти.  Вмить він вже тихенько зачаївся на балконі. Ще трішки і вже був готовий стрибнути на немирну пташку миру. «О скіфські коти – дайте мені сили зловити цього нахабного птаха. Якщо ви мені допоможете – я буду кожен день вмиватися і не буду спарюватися раніше весни – обіцяю. Я заведу собі котиху стабільну і від неї двох котеняток. І не буду бігати по тим решта хтивим кішкам…». Кіт напружився – він думав як краще: перестрибнути горщик, чи оббігти зліва. «Так буду оббігати, бо хто знає наскільки та мале підвіконня». Кіт два рази сіпнув кінчиком хвоста. Прижав вуха. Витягнув морду. Облизався. Із лап почали виднітися кігті. «До побачення качки – прилітайте завтра. Якщо будете живі… » - підбадьорив себе крутохвостий.  «Дзеееееееееень!!!». «Ніііі – тільки не тепер – буду стрибати через горщик» - Кіт стрибнув.
«Дзеееееееееень!!!» - почулося голубу. «Та знов цей звук – я вже звик» - подумав голуб. Але тут відчув удар вбік. І щось повітря вмить перестало потрапляти до легень…
…Кіт вдарив голуба однією лапою. І вже майже схопив за горло дзьобаня. Але під час стрибку через глечик він його зачіпив. Розмальований не встояв на місці і полетів вниз. Внизу був хвіст кота. Від удару і несподіванки кіт заорав не своїм гласом.  Цим скористався дзьобань…
…повітря потрапило до легень. «Це кіт – і він мене хоче з*їсти» -промайнула думка в «Тигра саксонського». Він зі всіх сил вдарив крильми і на мить звільнився від кота.
… кіт побачив цей відчайдушний жест голуба. Він настільки злякався що випустить свого найлютішого ворога, що забувши про біль в хвості – зробив неймовірний стрибок на голуба. «Спіймав!» - радісно подумав поточний переможець сутички! Але де точка опори??? Кіт побачив що вони летять вниз.
…голуб був в лапах цього вбивці. «Ні – мені потрібно боротися за життя – в мене ще не вилупилися малі голуб’ята» - подумав голуб. І різким несподіваним ударом дзьоба він тюкнув кота в око.
Котику стало дуже боляче. Він запищав, як мале мишеня. Але голуба втримував зі всієї котячої сили. Під час польоту намагався все ж таки його за горло схватити.
Голуб почав хаотично махати крильми. Напевно якби це був не саме цей кіт, голуб не відбивався так. Але це був принциповий ворог. Він кігтями продер трішки живота кота. Потім почав ще дужче махати крилами.
Кіт втрачав сили. Він побачив що до землі кілька секунд польоту. «Якщо я його відпущу –він далі буде катувати нас всіх, а якщо не відпущу – ми двоє загинемо. Що мені робити…  я ще такий молодий. Але цей пернатий наплодить тих вилупків і вони весь світ заполонять і все навколо буде обгаджене. Та ну їх в трубу – мені треба жити, бо якщо не я -  то хто? І ще до того треба жити для хазяїна – він так мене любить… напевно більше нього люблю мене тільки я.»
Я почув шум і побачив як падав мій кіт. Вибіг на балкон і подивився вниз – в мене на очах з’явилися сльози – ця лахмата скотина лежала на землі вся перебита, в крові і… і пожерала голуба. «Потрібно коту більше їсти давати, раз він вже за голубами скаче» – подумав я…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72743201255798 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …