Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2647
Творів: 49039
Рецензій: 93681

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Казка про справжню принцесу й драконів із шоколаду

© Тала Владмирова, 10-05-2021
Щоранку принцеса Квіта йшла до своєї класної кімнати – найкращої в замку. Там вона сідала за особливу принцесину парту – з невеличким зручним троном замість стільчика – і починала вчитися.
Звісно, вона навчалася виразно читати, писати гарних рівненькими літерами, швидко рахувати та інших, не менш важливих премудростей.
Однак найскладніше і найцікавіше їй було вчитися за великою-превеликою книгою, на різнобарвній обкладинці якої було викладено дорогоцінним камінням: «Підручник для справжніх принцес». На першій сторінці книжки мереживним почерком було виведено: «Правило перше й найголовніше. Справжня принцеса, як виросте, має стати гарною й мудрою королевою. А для цього їй треба дуже багато вчитися».
Це Квіта запам’ятала вже давно. Але ще багато інших важливих правил. От, скажімо, вчора вона прочитала: «Правило п’ятдесяте. Принцеса не повинна їсти багато шоколаду. А ще краще – не їсти солодкого зовсім. Яблука й морква куди корисніше».
Так, інколи бути принцесою навіть невеличкого казкового королівства ой як нелегко. Але виявилося, що це загадування – не найскладніше. Бо сьогодні вона дізналася: «Правило п’ятдесят перше. Принцеса має не боятися драконів, бо вона – смілива. Однак при зустрічі з ними потрібно бути дуже чемною».
А виконати це завдання було дуже складно. Бо Квітине королівство було чудове, гарне-прегарне й там нікого не кривдили. Але воно було маленьке, настільки, що там вміщувалось лише однісіньке місто, щоправда, повне див, і чарівний ліс.
А от власного дракона не було. Він жив у сусідньому королівстві, яке було більшим за розмірами, на найвищій горі. І так пишався тим, що він – єдиний дракон навкруги, що й не зазирав до меншого королівства, бо йому там було нецікаво.
А дуже важко боятися чи не боятися того, хто на тебе й уваги не звертає. Ще важче бути з ним ввічливою.
Але зовсім трішки подумавши, Квіта збагнула, куди їй треба йти от просто зараз. Звісно, до найкращої у всьому королівстві цукерні!
Щоправда, королівство було таке маленьке, що та цукерня була єдиною. Однак якби навіть усяких магазинів із цукерками й тістечками там було сотні, все одно ця була б найкраща.
Бо там було стільки блискучих банок із різнобарвними цукерками, таць із пухкими смачнючими пиріжками, загорнутих у золотаві й срібні обгортки шоколадок, що навіть сонячні зайчики стрибали крамничкою із самого ранку до вечора.
Звісно, вони не могли скуштувати смаколиків, бо сонячні зайчики не їдять, навіть солодощі. Але в крамничці було так гарно й там лунало стільки радісного сміху, що зайці зовсім не переймалися цим, і стрибали поличками, вітриною та підлогою.
А бувало, що вони видиралися на голову чи плечі покупцям. Та це нікому не заважало, бо ж сонячні зайчики підіймають настрій усім, хто їх бачить.
Але була одна вітрина, куди сонячні непосидьки зазирали обережно. Бо їх про це попросив сам Кондитер. А він у цукерні був найголовнішим. Зайці не дуже любили слухатись, однак їй просто подобався цей чоловік.
У тій вітрині були шоколадні тістечка. Та не звичайні, хай і смачнючі. Зовсім ні! Кожне тістечко скидалося на малого дракончика із гостренькою мордочкою, невеличкими крильцями і гребінцем на світло-коричневій спинці й хвостику.
Сам Кондитер стверджував, що ось так мають виглядати справжнісінькі дракони, звісно, в дитинстві. Та йому не дуже вірили: он, грізний дракон із сусіднього королівства ніколи, навіть малим, не міг би виглядати таким милим і симпатичним.
Та все одно покупці з нетерпінням чекали на суботу: саме тоді у вітрині з’являлися шоколадні дракончики. Не частіше, бо виготовити їх було не так уже й просто.
Тож цього дня ті, в кого були гроші, могли купити незвичайні соколики до недільного чаювання. А ті, в кого не було достатньо монеток, могли помилуватися тими драконами з шоколаду зовсім безкоштовно.
Тому принцеса Квіта вирішила зодягти дуже симпатичну, але не принцесину сукенку й ввечері прийти до цукерні. Ні, не купувати шоколаду, якщо вже принцеси не мають його любити. А уважно порозглядати отих шоколадних драконів.
Бо якщо дивитись на них довго, щосуботи, то вона до них звикне. А потім як і дорослого дракона, зовсім не тістечкового, випадково побачить, то не злякається.
Вигадавши такий чудовий план, увечері, аби в цукерні було поменше покупців і ніхто не заважав їй звикати до малих дракончиків, вона квапилась до крамниці.
І лише як взялася за дверну ручку, яка теж видавалася схожою на велику смачну цукерку, Квіта раптом стривожилась: а раптом усіх-усіх драконів із шоколаду вже розкупили?! Як вона про це не подумала!
Та виявилось, що їй пощастило. По-перше, побачивши її у звичайній сукенці, Кондитер приязно усміхнувся, але вдав, що не пізнав принцесу. По-друге, саме того дня хтось хотів купити аж п’ять дракончиків-тістечок. Однак не зміг із якихось причин забрати своє замовлення й вони залишилися у вітрині.
Тож Квіта роздивлялася шоколадні фігурки дракончиків, захоплювалась їхніми очима-родзинками і крихітними кігтиками з мигдалю. Сонячні зайчики, яким уже час було спати, затримались зовсім трішки, аби помилуватись принцесою, що розглядала драконів із шоколаду. Надто вони були допитливими, щоб не дізнатися: а що буде далі?
- Вони такі гарні! Це – найкращі дракони на світі! – із щирим захопленням вигукнула Квіта. Але тут же додала засмучено: – Але ж як таку красу купують, щоб їсти? Їх же шкода! Хіба це правильно?
- Звісно ж, що ні, не правильно! – раптом почулося знадвору.
Сонячні зайчики не вміють боятися. Квіта вчасно згадала, що вона – справжня принцеса. А Кондитер був дуже сміливим, як, певно, і всі, хто виготовляє солодощі. І це добре, бо інакше б вони всі дуже злякалися.
Бо виявилось, що в двері крамнички зазирає дракон. Отой самий із сусіднього королівств. Навіть там вже почули про тістечка-дракончиків. Однак не схоже, що дракон був надто захоплений отими незвичними смаколиками.
- От уяви собі, дівчинко, якби я замовив у Кондитера багато гарних тістечок, схожих на принцес. А потім з’їв би ті солодощі з недільним чаєм. То щоб сказали всі? Що дракон – страшний і кровожерний. А шоколадних дракончиків, значить, принцесам й не лише принцесам, їсти можна?! От де справедливість?
Дракон не міг пройти крізь двері. Але він витягнув у крамницю довгу шию, аби краще роздивитися й тістечка, й саму Квіту. Кондитер ступив уперед, щоб захистити дівчинку. Сонячні зайчики почали стрибати перед драконячим носом, аби він дивився на рухомі сонячні плямки, а не грізно супився на людей.
Та Квіта саме згадала, що справжня принцеса має бути ввічливою з драконами. І, якщо чесно, ні, їй би не сподобалося, аби дракон замовляв тістечка-принцеси для чаювання. Тож вона чемно попросила в Кондитера продати їй усіх шоколадних дракончиків й покласти їх у гарну коробку.
А потім рішуче підступила до самої морди дракона:
- Ніхто не хотів вас образити. Шоколадних драконів купували тому, що вони майже такі саме гарні, як ви. Ось, візьміть. Це – останні. І хоч як не шкода, я проситиму Кондитера, аби він більше не робив драконів-тістечок. Добре?
Дракон уже зрозумів, що перед ним – принцеса. Свого часу він теж читав підручник для справжніх драконів. І знав, що має бути дуже ввічливим із дівчатками, а особливо – з малими принцесами.
Тож, усе ще ображений, він подякував. Обережно взяв зубами за стрічку коробки з тістечками. Аж тут сонячні зайці зовсім випадково стрибнули йому просто в очі.
Дракон від несподіванки чмихнув. На щастя, не полум’ям, але коробку він таки впустив на підлогу. І раптом звідти почувся тоненький обурений писк.
Чомусь розумні підручники забули попередити, що коли в казці зустрічаються справжні принцеси й дракони, то можуть траплятися дивовижні несподіванки.
Дракон ошелешено дивився на п’ять своїх маленьких копій – шоколадного кольору, із крихітними крилами, а в одного – трохи закороткий хвіст, бо той малюк забив його, коли коробку впустили.
Звісно, виховувати справжніх драконів, навіть зовсім малих і шоколадних, може лише дракон. Тож довелося йому забирати усю малу п’ятірку у свою печеру в горі. А ще – брати із собою солодощі, бо виявилось, що колишні шоколадні дракончики найкраще ростуть і мужніють саме на смаколиках. Клопотів у нього стало значно більше, однак не залишилось часу пишатися, сумувати й відчувати себе самотнім.
Тепер щосуботи дракон зазирає у знайому цукерню: поповнити запас солодкого на тиждень. А ще, похвалитися перед Квітою, яка забігає в гості, та перед Кондитером своїми непосидючими, але розумними й симпатичними вихованцями.
Кондитер, до речі, перестав виготовляти тістечка-дракони. Замість цього він тепер робить пряники, що скидаються на чарівні замки й на драконячі печери.
Буває, що поки дракон хвалиться перед Квітою успіхами малих дракончиків, хтось із його вихованців встигає з’їсти той замок чи надкусити гору просто на вітрині. Але не тому, що вони – кровожерні дракони. Зовсім ні!
Просто вони встигають зголодніти, бо ростуть. А ті тістечка-замки дуже гарні й смачні. Тож на малечу з крильцями не сердилися ні Кондитер, ні принцеса, ні сонячні зайці, за якими ті дракончики інколи пробували ганятися. Хіба що інколи сам дракон буркотів, але й то не сердито, для годиться.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72561502456665 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …