Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49734
Рецензій: 94219

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

The March And The Stream (ч. ІII)

© Роман К, 09-07-2016
Ну але то так воно все уявлялось. Записав?
Да. Збацай ще щось таке!
Слухайте, давайте, я спочатку розкажу, що відбулось, поки дехто людей грайндкорщиною лякав? Бо ж, все-таки, для вашої історії відвезення тіла до лікарні, в принципі, якесь значення має ж?
Коротше, вони там зависли чогось, то ж слухайте.
Поки тіло собі лежало, з-за рогу вийшли патрульні. Зирк – тіло лежить. Непорядок, думають, і доказують – блядь. Вирішили розібратись. Підходять, бачать – лежить мужик і спиртом штинить. «Нажрався, сука, і лежить!», – думають, штурхають і кажуть, щоб вставав, бо нєхуй ото. А він, падло, не встає. Ну, вони пацани такі, що раніше мінтами не були, а зразу патрульними задєлались, тож пиздить його не стали, а просто ще пару раз штурхнули і сказали, щоб вставав. А він, як не дивно, і не туди. Ну блядь, кажуть патрульні, ти, мужик, догравсь короче, ща підкріплення визвем – пізда тобі. Дзвонять у відділок. «Альо», - кажуть там. «Це, короче, ми!» - «О, прівєт! Як дєла?» - «Норм. Тікі тут така хуйня – якийсь козел нажрався, сука, і лежить. Ми йому кажем, шоб устав, а він як ото вмер» - «А де лежить?» - «На дорозі» - «Так, повільніше, я записую. На-до-ро-зі-ле-жить-сука-й-козел. Ага. А де конкретніше?» - «Ну, ото біля тротуару» - «Права смуга часом, нє?» - «Точно!» - «Він умер, короч» - «Та ну!» - «Та да. Тут недавно тьотя звонила, сказала, шо він там умер. А, може, й нє. Ну ви її там спитайте, вона ж має його стерегти» - «Нема тьоті вже» - «Шо, теж умерла?» - «Та нє. Тут тікі цей козел» - «А-а-а. Хоча тьотя могла б за цей час десь і вмерти» - «Ну, в принципі, могла б, да. То шо нам з ним робить?» - «Наші вже їдуть, то підождіть. І опше, нєхуй ото мені тут звонить посеред ночі. Пращайте».
Сіли ото, значить, ждать. Дістали карти – і давай в сєку різаться. Аж тут приїжджає підкріплення – сирена реве, мигалки мигають і два неператестовані мінта разом з ними. Нахєр, кажуть, ви його замочили? Він вам бабкі висів? Та нє, кажуть патрульні, ми вобщє он в сєку ріжемся. Полізли непереатестовані в кишені, дістали звідти двадцять гривень – і сіли різаться з патрульними, програли все, сказали, що так нечесно, бо в них форма стара, от їм і не везе, тож віддавайте двадцять гривень назад. Карточний долг – дороже честі, кажуть патрульні. Ну і хуй з вами, підарасами, кажуть непереатестовані, повертаються до тіла, і не бачать, як у патрульних очі забігали, а душа в цей час про залиту кров’ю труну мандить.
Аж тут вулиця розкричалась, ще одними мигалками, як не дивно, але розмигалась – і неквапно підкотила швидка. Вийшли звіди два лікарі і кажуть: «Шо ви тут?» Та в сєку он ріжемся, кажуть патрульні. О, кажуть лікарі, а в нас тут пійсят гривень є! Не грайте з ними, кажуть їм непереатестовані, які тіло почали обшукувать, вони махлюють. Да? – кажуть лікарі. Да, - кажуть непереатестовані. Ну ок, - кажуть лікарі, - ви там його вже обшукали? – питають вони. Да, - кажуть непереатестовані, - треба комусь подзвонить, щоб на впізнання приїхали, - кажуть. – А яке сьогодні число? – питають. А їм кажуть, що восьме. Ага, кажуть, а який день? Середа. Угу, кажуть, а по чом тепер любительська? Та хєр його знає. О! І-і-і-і-і, - кажуть, - готово! І розблокували дисплей. Ой, аж підстрибнув патрульний, а дайте хтось подзвонить, бо дуже треба! На, кажуть непереатестовані, патрульний бере телефон і каже альо, привєт мала, ти чого це спиш? Шо, не впізнала? То багатим буду. А шо ти там? Ага. А як діла? Угу. А як здала? Еге. А скучила вже за своїм жеребчиком? То я скоро приїду, то ти жди. Борщу навари, поняла? Ну всьо давай лялю. Нате, хлопці, - каже потім, - спасібо вам. Ну хлопці взяли і давай шукать, кому б то подзвонить. О, каже один, то шо нада. Набрав номер, та й каже: «Слухай, Вітя, це я, а можеш мою малу завтра з садіка забрать, бо я опше галяк. О, дяк-с, ми тепер уже друзя». А потім такий: «Блядь, а кому ж на впізнання подзвонить?» А другий: «Пошукай маму». – «Тут сестра є. Давай її?» - «Ну давай». – «Альо, це сестра? А як вас звуть? О, а мене Женя, я з поліції. Ви дуже зайняті? Молоді Ви ще спать в таку пору! Короч, тут таке діло: ми Вашого брата, по ходу, мертвого знайшли, то приїдьте в лікарню – ну, знаєте, біля дерева ото, - на впізнання. За годинку. Всьо, до побачення. Там Вам лікарі усе розкажуть. Доброго здоров’я і Вам». Домовивсь? – питають лікарі. – Да, - каже. – От і добре, - кажуть лікарі, - ми поїхали. – Да, - кажуть, - ви там оформите потім все, да? – Да. – Ну всьо, давайте. – Прощайте.

Буде ще

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79590702056885 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …