Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2645
Творів: 48771
Рецензій: 93508

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Театр Свідомості. (Лабораторна робота)

© Світлана Кедик, 14-02-2010
Він спить. Сопе скрутившись калачиком, як кошенятко.
Ранок.
Сіре небо.
Сніг.
Неділя.
Не знаю яка година і не хочу знати. Тишина блукає кімнатою, ледь чутно торкається  до його оголеної спини моїми пальцями і біжить.
Він спить.
А я йому снюся.
Привіт.

Може, якби тоді  вчинила  інакше, то зараз….
А що зараз? Зараз я жінка, кохана дружина, любляча мама і коханка. Усе так банально і так просто, що аж розказувати не хочеться. Але зараз я на сцені дивлюся у очі сотней глядачів і моя промова має бути щирою. Господи, так я же зіграти роль коханки і залишитись вірною собі?
Зал мовчить. Хтось тамує подих в очікувані його пробудження і мого палкого поцілунку. Та ліжко непорушно стоїть серед сцени вдягнуте декором осуду.
Встаю з ліжка.
Підходжу до картонного вікна на тлі якого намальована  прозора шторка а за нею розкривається вигляд  весняного саду. Але я всього лише коханка  осідаю білим  снігом на  рожевий, яблуневий цвіт .
Він в’яне.
Здіймається вітер.
Стою легенько спершись на підвіконня нашого картонного будинку.
Спальня.
Ліжко у вигляді букви Т.
Кухня.
Стіл у вигляді букви О.
Ванна.
Корито у вигляді букви Б.
Вітальня .
Телевізор  у вигляді букви І.
Ну навіщо тобі знадобилось  мати мене навіть  у вісні, скажи?
А могло бути не так.
Підходжу ближче до глядачів, сідаю на сам кінець сцени і мовчки дивлюся.
Я у сорочці.
У білій сорочці.
У його.
Так прийнято після всього, що було одягати чоловічу сорочку.
Ледь прикривати рожеві, кругленькі сіднички.
Три верхніх ґудзика не застібати.
Так персам вільніше – йому приємніше.
І пахнути.
Мій запах пронизує глядачів, які все ще тамують подих. Чую їх дихання – всіх і кожного окремо.
Монолог.
Я прийшла у цей світ сонячним зайчиком, якщо не казати метеликом. Сіла  на його долоню, мов сніжинка. Він злизав мене язиком  і пройшов, як завжди пройшов повз вікно. Це те люстерко, котре й понині  дозволяє  вдень бути дружиною, а вночі – коханкою.
Його дружина.- коханка тіні. Вони близнюки.
Вони завжди ходять разом. Він – попереду, тінь – позаду. І тільки переді мною стоять віч-на-віч. Усміхаються, махають руками вигукуючи – привіт. І все. Хочеться плакати,  та колись пообіцяла собі – завжди відповідати тим, що дарують мені. Тому усміхаюсь. Щурю носа від маминого проміння і повільно стираю пилюку з нашого  намальованого скла.
Піднімаюсь.
Беру ганчірку.
Починаю малювати  спогад  про нього.
Все розгортається в уяві, навіть молдовські  сади вишень і запах вина….
А далі напівповна, вузька дорога, бруківка розміром у цілі букви несказаних слів, дзюрчання талої води і  усмішка  близнюків – людини.
Його ганчірка геть брудна, мої руки стерті, а люстерко душі в пилюці. Так і дивлюся крізь той пил назовні з надією, що одного дня проміння мами Сонечка торкнеться його зимньої Любові. І вона більше ніколи не буде осідати на рожевий, яблуневий цвіт. Хіба що кольоровим метеликом -  літнім і грайливим.

Він спить. Сопе скрутившись калачиком, як кошенятко.
Ранок.
Сіре небо.
Сніг.
Неділя.
Не знаю яка година і не хочу знати. Тишина блукає кімнатою, ледь чутно торкається  до його оголеної спини моїми пальцями і біжить.
Він спить.
А я йому снюся.
Привіт.
А далі встаю.
Беру ганчірку і йду витирати пил з скла душі – можливо сьогодні він погляне на мене інакше, усміхнеться щиріше і нарешті зрозуміє, що та дівчина з вікна не просто його дружина і коханка, а Любов усього життя.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Бути вночі коханкою, а вдень дружиною - це гарно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Академія, 22-02-2010

Ліжко вдягнуте декором осуду...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Юрій Кирик, 16-02-2010

Пил душі..

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Анастасія Грім, 15-02-2010

Можу хіба повторити

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Наталка Ліщинська, 15-02-2010

мрії про жіноче щастя

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Око, 14-02-2010

Очима Світлани

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 14-02-2010

Приберегла на закінчення

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
©  Володимир Сірий, 14-02-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69056987762451 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …