Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2646
Творів: 48897
Рецензій: 93596

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Життя

Лосі ж

© В:тал:й, 19-09-2008
Йшов дощ. Йшов кіт. Йшов день. Кіт, як молодий олень, хлебтав борщ. Його пригостив обдертий, як смажена липка, ще однин вусатий «монстр». Дядько Степан, любив заглянути в чарку. Дивлячись туди він уявляв як всі звірі на землі живуть в радості і щасті. Як вітерець їхні вуха колихає. Як вони водять хороводи, оттакої ширини, оттакої довжини. Згадавши дитинство, кіт замурчав. За це йому часто діставалося. «Подалік» виднілися, мокрі як цуцики, цуцики. Вони були цікаві, наче, шоколадки. Щось перегавкувалися собі. "Гав-гав" загавкав Гавчик - вибачте за тавтологію. На це йому відповіли, на його ж мові "Гав". Стьопа (він же Дядько Степан) любив перегаркнутись із собаками - щоб вони не відчували себе самотніми. Це нагадувало йому дитинство свого кота. Кіт також це згадав. Замурчав солодко і потягнувся, на блискучому, від дощу, асфальті. За муркотіння отримав між вуха від Стьопки. Стьопка - сусідський хлопець - був бешкетником. Йому за це часто перепадало від Дядька Степана. Він не був ріднею малого і не був ріднею і великого бізнесу. Тим більше не був рідним і для Стьопки.
- що холодно?
- нєа

Перемовилися хлопці. Хоча один з них - був дядьком.
- Дядь Стьоп, а правада, що Ви вмієте відкривати без «відкривачки» пиво.
- правда - відкривши оком пиво промовив дядько.
- і фокуси вмієте?
- і фокуси... - діставши із рукава накувальню промовив старший Степан.
- а що це у вас?
- «накувальня».
- на що?
- не на що, а навіщо? - наступивши на хвіст рудого кота промовив вусатий. кіт заверещав. Дядько вибачився - щоб «накувувати».
- а це правда що ви займалися колись йогою?
- ну як тобі сказати... - заклавши за голову ногу, промовив дядько - колись таке було...
- а правда що у Вас найслизькіша слюнька в світі. І вона така слизька, що навіть коні слизькаються на ній?
- правда - сплюнувши у бік сказав Степан.

Тут нізвідки вибігає кінь – страшно ж «воронний». І починає назустріч галопити, себто, скакати галопом до магазину батьків Степанка. Пробігаючи мимо Степанів, він випадково послизнувся на слюнці, яка ще буквально мить тому була у роті дядька. Заіржав кінь. Заіржав кіт - хлопці також поржали. Кінь піднявся, кіт піднявся, піднялося і сонце. Перестав йти дощ.

- добре я побіг - і побіг. і добре стало дядьку Степану. Він не любив коли Степанко багато питань задавав.

Там виглянуло сонечко. Воно сіло на кінчик носа котика-мурчика, який якраз взявся облазити. Сонечко, або ще "Божа корівка".

І всі жили довго і щасливо. Всі хто жили у будинку під номером 13.

Дядько Степан любив Степанка... як пиво. Тобто він відчував потребу в ньому. І не тому що він був якийсь там "філ". Ні, просто цей малий бешкетник нагадував його в дитинстві. Кіт чхнув. За що і отримав по вухах.
- не чхайся на мене. - Зауважив зауваженням уважний Степан.
- мнєв. - мнявкнув хвостатий.
- от ти цікавий кіт, як велосипед... що в твоїй голові там крутиться? ти щось думаєш своєю отою рудою мордою чи вмієш лише какати?

На що кіт подивився на нього із добрими, як виноград, очима. І накакав. За що і отримав по морді вже підготовленою тенісною ракеткою. Дивовижно, в своєму віці Дядько Степан прекрасно вмів грав у пін-понг. Хоча бувало й таке, що і кіт в нього вигравав...  дивовижно але факт.

- Дядь Стьоп, Дядь Стьоп - задядявстьопав малий.
- яааа
- а Ви Гагаріна знали?
- Юру?
- Юрія Гагаріна...
- Та не просто знав - витягуючи із-під пазухи фотокартку - ми з ним разом пили пиво - відкривши оком другу пляшку пивасику і показавши "заначку" сказав Степан.
- так ж на фотокартці то не Ви!!! - засміявся беззубий хлопчисько у свої "штахети" (криві зуби)
- як не я? - з непідкупною здивованістю здивувався непідкупний Дядь Стьоп.  - так во, ось те немовля -то я
- а Ви шо і немовлям були? - не міг збагнути куцепердий
- ой я був і сторожем, і вчителем і майстер спорту по важкій атлетиці в надлегкій вазі і немовлям я був, а на "утрініку" я ще й Дідом Морозом підробляв.
- так у вас немає ж бороди - здивувався Степанко. Одна брова піднялася ледь-ледь над іншою.
- як нема - а це що? - почесавши сиву бороду, яку він дістав із клітчастої сумки, сказав Степан.

Взявши мокрого кота на коліна і почавши його гладити проти шерсті Степан промовив:
- Степанку а ти знаєш де твої батьки зараз?
- на роботі - відповів рудоголовий хлопчур.
- а ти знаєш де вона знаходиться?
- знаю...
- ось тобі 5 гривень - збігай, до батьків, мені пивка купи, а на здачу жувачок нам накупиш... ага?
- так вони ж працюють на тому кінці міста...
- ну тоді прокатаєшся на автобусі. Одним зайцем два постріли вб*єш!
- та я не хочу... - чесно сказав малий
- а я скажу, що ти уроки не зробив - "просто так" сказав вусатий дядько.
- а я зробив! Я зробив! - радісну звістку повідомив Степанко.
- а я скажу, що ти шибку вибив котом - не відступав Степан
- а мене вже за то татко побили - знічено сказав Стьопка
- а я скажу, що ти Лєнку любиш - контрольний постріл виконав дядя Степан. Це завжди діяло.
- ну добре... - із засмученим життєрадісним обличчям погодився кучерявий. І почалапав на жовтий автобус.

А поки Малий поїхав за пивом - кіт заснув на голові у Степана. За що і отримав під хвіст.
- Степанчику - промовила бабка-повитушка - ти чого кота ображаєш?
- я не ображаю, Зульчіто Арсенівно, він перший почав - виправдався дядько Степан
- Ну дивись мені... подивися мені за цИплятами
- діряві фірянки! а навіщо вам ті цИплята?
- та я йшла і знайшла їх всіх - похвалилася вона. От задавака…
- віддайте мені - подумав кіт, за що слідом справедливо отримав між вуха від бабульки. Думки його видавали.
- ой Степанчику, а то правда що ти вмієш пиво очима вікривати?
- правда! - із твердою, як совість, гордістю промовив окомпивовідкривач.
- ой, а навчи мене! - сплеснувши в долоньки промовила мила старенька.
- та Ви що, Зульчіто Арсенівно, навіщо це Вам у Ваші ж 103... вибачте за тавтологію?
- хех - та я просо п*ю мінеральну водичку із скляних пляшок... а де «викривачку» залишаю - завжди забуваю.
- ну я ще вмію «накувальню» із рукава діставати. - хвалькувато додав дядько Степан
- а я вже побігла,  бо в мене Молоко втече. ("Молоко" - кіт домашній, персицький- 1 штука)
- біжіть-біжіть, та дивіться під ноги - сьогодні слизько.

Історія вся ця закінчилася на тому, що малий потрапив у лікарню, бо вистрибуючи з автобуса - зашпортався і впав на пляшки - розбивши останніх. Порізався, як на салат, на тому «шклі». В травм пункті зашили руки. Дядько Степан відчув себе винуватцем події і більше ніколи не пив пиво. Крім того, передав весь багаж своїх знань - всім.

Кіт виріс - завів сім*ю і більше ніколи не приходив їсти борщу у дядька Степана. За що, при зустрічі, отримував в чоло.

Степанко виріс, став космонавтом і  першою людиною в космосі, яка відкрила оком пиво. Після повернення на землю підписав контракт з пивною компанією. Всі ним захоплювалися. Брали автографи. Він зазнався.

Цуценята виросли. Стали справжніми собаками.

Зульчіта Арсенівна, вирощувала курей і пила мінеральну воду із скляних пляшок без «відкривачки».

«Воронний» кінь, став уважнішим і більше ніколи не «слизькався», бо дивився собі під копита коли галопив.

А дядька Степана, який їм всім допоміг у житті, всі забули. От лосі.

І Ви в житті такі самі - забуваєте людей, які Вам допомагали. Прикро. Що тут скажеш - лосі ж.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Так тримати

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Віталій, 04-10-2008

Пад Сталом - 3

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 27-09-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Н.М., 20-09-2008

Це ж треба таку фантазію мати...=)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов, 19-09-2008

В мене вже щелепа болить

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Оля Биндас, 19-09-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Приймаченко, 19-09-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.8633348941803 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …