Автору вдався психологічний тип Миколи Митрофановича. Оця манера виправдовувати себе через наїзди на інших - просто клас, дуже чітко вловлено і майстерно втілено. Ну а починаючи з роздушених дітей почалися штучні побудови і закінчилося штучним-таки фугасо...

hi great site great work thank you
...

А вцілому непогана сценка. Короткі речення, щоправда, заважають мені читати, особливо на початку, таке враження, що нічого не відбувається. Два зауваження - фотографія не може впасти малюнком донизу бо на ній не малюнок, а зображення. І друге - коли йде н...

Дуже натуральний опис. Таке враження, що ви самі нещодавно танцювали :) Дякую, згадав молодість - тоді було точно так, як оце ви написали....

Цей твір мені поцілив у найболючіше місце. І влучив майже стовідсотково. По-перше, як уже зазначали всі попередні рецензенти - тема вкрай важлива, але надзвичайно складна. Мало хто з укрписьменників може наважитися взятися за неї. Згоден з КамЮ, що авторо...

Мрія, Прекрасний глибокий вірш!
Ми разом розпочнемо все з початку :)...

Мрія, радий знову бачити Вас тут :)
...

Цікаво, що спершу, кинувши оком на цей вірш, я був певен, що його автор - жінка; очевидно, такий ефект спричинено розміром і патетичністю. Недолугий рядок: "Словами доля більш не бреше." А чим тепер вона бреше?...

Як усе було насправді не бачив, проте мені також розповідали.
Жодну критику не сприймаю близько до серця, хоча й погоджуюся (наприклад із карабінами).
Стосовно чужинецьких пісеньок, як колишня радянська людина, я не розпитував у рідної бабусі навіщо вон...

Так воно солодко, так обплутує, що жінка, прочитавши, втрачає здатність до спротиву. Треба навчитися і собі складати такі вірші :) Або принаймні вивчити цей напам'ять...