4 км води... Мало це чи багато? Ніхто не знає. Це просто 4 км води, просто 4 км життєвого простору... 4 км щастя від близькості , 4 тисячі метрів радості...

Радості... якої радості? Дитячої) такої, від якої на душі стає легше, від якої поневолі починає...

Забагато стало думок,
Забагато деталей,
Через які перечіплюється погляд,
Забагато спогадів.
А пам’ятаєш скільки було кіосків?
Урбаністичні мамонтенята.
Правда?
Вже не годен зрозуміти,
Хто важливіший:
Шоколадний Дід-мороз,
Чи той Бог,
Що ти його...

Хвилі північних ф'йордів
такі ж тверді
та жорстокі,
як скандинавські скелі.
І сонце так мало
цілує неба блакить.
Лише хвиля вдаряє
у вікінґський човен,
що випливає
кудись на північний захід
за сонцем,
за щастям -
шлях,
(ідилічні спочинки:
Ше...

ТВІР ВИДАЛЕНО...

Два варіанти є, мені чомусь здається,
Коли нема ціни на ярлику
Що «гріш йому ціна», й тут кожен посміхнеться,
Сприйнявши враз теорію таку,
Бо другий, що «безцінний» і… НЕ продається!

Листопад, 22, 2006
...

думка цвяхом іржавим прибила мене до «сьогодні»
я металиком пробую прошуся вирватись в світ
що манить теплим світлом вогнем як з тунеля безодні
та не можу піднятись тримає минулого лід

мої крила повила важка льодова павутина
що сплелася позаду й н...

Я запитую у себе,
І уже не перший раз:
Ой чому у наших душах
Вогник єдності погас?

Цей у НАТО, той в Росію;
Цей вперед, а той назад.
А тим часом в Україні
Засихає Щастя сад.

Схаменіться, українці, -
Я благаю слізно Вас.
Нам потрібно об’єдна...

Кицесніже, білий Кицебоже,
Ляж на місто теплим животом!
Мудра діва принца приворожить,
І нарання стане він котом.

– Коцю-коцю, бідний воркотале,
Що минуло, те уже не гріх.
Ніч – немов морозиво потале...
Йди, зігрійся діві коло ніг.

Міражі мину...

щойно народжений вуж ніколи не вкусить -
вбраний у плоть немовляти безпомічний гад.

плач! Молока не накрала твоя породілля-мати –
пусткою човгає смерть по хлівах…

вишите небо кольором білим та срібним –
брало на руки ще тепле дурне гаденя…

і  ...

На нашій славній Україні (акростимх)
Небо радіє. День стає
А люди плачуть. Біль минає.
Навкруги знають, що ми є.
А ми самі доі незнаєм.
Школяр взяв сумку на рамне,
Іде він в школу - там навчають.
Йому байдуже хто веде...
Сумніви з малку дорастають...