Жила собі колись одна прекрасна дракониха. І була у неї серйозна проблема, суто жіноча. Вона ніяк не могла вийти заміж. До замку її батька, який був драконом знатним, приїжджав весь неодружений цвіт драконячого суспільства. Та якось їй ніхто не підходив....

Чи кава вже не пахне сивим Львовом?
Чи яблуко счервивилось за ніч?
Мовчи, моє кохання незнайоме,
Цілуй, моє безсоння, кахлі пліч.

Люби мене, мій грішний, поки хочу –
Назавтра тіло викинуть з Ковчега.
На тебе не підніму темні очі.
– Я плавати не в...

Час-наглядач загнав отару спати,
В кошарі вівці – сонні і брудні...
А чоловік, закутий в срібні лати,
В’їжджає в моє місто на коні.

І біль доріг, притуплений дощами,
Як сірий пес, торкається ноги.
Його вуста не пещені жінками,
Його майбутнє – меч...

Так іти через ніч –
і упасти на твому порозі
У ганчірку – лицем,
у оббивку дверей – волоссям...
Як малою була –
то просила у дядька Бозі,
Щоб погане минулось,
а все нездійсненне – збулося.

Так іти через біль,
віддирати печаль налиплу,
Щоб...

   «Чи заплаче серце одно на всiм свiтi,
   Як я з вами плакав?..»
(Т. Г. Шевченко « Думи мої, думи мої»
1839, С.-Петербург)

Долю з повним келІшком не п‘єш,
Й проклинаєш свою,
Огортають думки
І п’янять ще сильніше ніж хміль.
Хоч багато пройшов,
...

Ти самотній лелека, що відстав чи не встиг,
Лиш літаєш, кричиш в одинокій печалі.
Хто чекає тебе, якщо в хмарах густих,
один одного ви так давно повтрачали?

І у далях небесних знов ввижається клин,
І здається тобі – відгукнулися друзі…
Лиш примар...

Хто є хто у цій поутанині?
Вона - засмучена і замерзша
Кава - що надає життя
Санчата - що дарують радість
Він - невідомо хто, Вона закохана у нього вже майже 3 роки
Друге Я - Запалений Мозок
Його товариш - жонатий таємно закоханий, але не в дружи...

Мої думки десь над Сяном
Присіли відпочити
Вони йдуть з піснею селом
Бо нині сонце світить

Бува летять на Дівину
А далі до Сторожиск
І кличуть щоб вертали тут
Всі з Улюча похожі

Коли сплю вони там летять
Коли стаю - вертають
Я правду...

Перелякані слова
Ідуть не завжди там де треба
Буває тратять своє Я
Коли відкинуть рідне небо

Перелякані слова
Мовкнуть ввирі злої розмови
Хоч знають що це сміття
Або вітром несена полова

Кого нині боятися
Чи ж ми нині не є ще в себе
Самі с...

– Я візьму його собі за чоловіка! – вигукнула вона вкотре вже в своєму житті. З шиї засудженого стягнули зашморг. Раптом двоє драконів взяли її під лікті.
– Ви що? – обурилася красуня.
– Граф бажає з вами побалакати.
У своєму великому затишному каб...