Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

1.
Її звали Марі Мадлен. Де б вона не опинилася, з того вироблялося Марімадлен: лише так її усі кликали. Тістечкове назвисько боліло дівчинці, воно її бісило, але то була доля. Доля була ще й з дошкульними варіаціями. Усі спогади про дитинство в неї накл...

СЛОВО нам руку подає
Своєю мудрістью вітає
Славить у більшості своє
Своє бо більш всього кохає

Слів стає більше з кожним днем
Славлять минуле наше
Спішать туди  куди ми йдем
Стріпують з речень  кашель

Соромляться коли мовчать
Серця нерідним ...

На Місяць - вовче сонце
вогняними очима давнини
із темряви глядять Карпати.
Десь по обпалених стежках Бескид
лиш бігають знедолені вовки
і ночі гімн в густих лісах
голодні виють сіромахи.
Та лиш зарано древній дзвін лунав
церков, забутих у в...

задихана зима замовила мені
таблетку недоїдену в двобої
яка розсіялась у вогкості-теплі
відмає ще до ранку втома дня
зі снами-силуетами про тіні
замучених химер спітнілих
засіяних паприкою по тілі

наші перелякані равлики-божки
є певність – їх дв...

страшно зараз писати неіснуючі прикладки
тому що її можна було зустріти випадково
на одній із палітурок
на глянцевому папері
хіба що вона там була без них

хочеться думати що якось з-під блузи
з мереживом на манжетах
широченно
ви-вільнять-ся
схо...

Порожній провулок,
Ошатні будинки.
У повітрі осінь
Закрутила листя,
Що так густо вкрило
Тротуарну плитку.
І чому це до листя
Не римується щастя?

Відкласти справи,
Зупинитись мовчки
І чути – осінь,
Тремтіння листя.
Думки згорнулись
У тугі к...

f...

f
...