Текст видалено автором твору...

Біжиш додому вже під ранок
В надії розбудить світанок.
Містками обминаєш ями,
Дорога вкрита дзеркалами.
Зірок вночі багато впало –
Мені одної вистачало.
Кохання присмак взяв з собою,
Щоб сумувати за тобою....

Цигарка, сірничок, недопалок і знов попіл
Все має свій початок, і нема тому кінця,
Матерія спроможна поглинуть все навколо,
Ніхто не осягне висот тернового вінця.
Створити щось нове, у школі не пройдéнне,
Накручує тебе у сні цей невгамовний час,...

Попробуй напиши вірша,
Коли немов дзижчить у голові комаха,
І розпач й злість тебе не полиша,
Й турбота не лишає з прагнень праху.

Чи відаю я, що творю в цю мить?!
Лечу у височінь чи падаю зі скелі?
Хоч мрія про поезію в печі горить,
Та цей...

                                   Я на вершині світу? Ні! Простий нікчема,
                                   Котрий не вміє ще достойно повестись
                                   В розмові про страшну дилему:
                                   Кому...

А інколи - тут ось, лікарю, стискає і ломить скроні,
І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
І видається, лікарю, що руки в людей червоні,
Дивлюся на себе в люстро, а в люстрі – мене нема.

Та все це – такі дрібниці! Усі ми буваєм кволі.
І, ...

Цей найперший переклад:
                                           себе – на тісні слова.
Де узяти пташину легкість пісень на
«ти»?
Кожне з тисячі слів –
як незамкнена в коло крива.
Кожна з тисяч думок –
як незамкнені в Всесвіт
              ...

Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було наївно та по-доброму……….
     ………А коли взимку ми ...

-Привіт,- якось несподівано розірвали тишу ці слова.
Його слова. Я не бачила його здавалося цілу вічність. Два роки.
-Привіт,- так незвично для себе сказала я.
-Як ти тут? Що в тебе новенього? - з невдаваною цікавістю запитав він.
-Та не знаю, ніби в...

....