Прогуркотів трамвай, я йду додому.
Хоча й невпевнений – чи справді я іду?
Наче усі навкруг живуть вже по-новому,
А я один – старим життям живу;

А я один – не дихаю, як треба,
Незграбно гойдаючи зябра на боках;
Й мені одному наче звичне небо
Здаєт...

Зупинись, постій серед вертепу,
Потім знову рвучко побіжи,
Наче ти один лиш серед степу
І густа трава – мов ті ножі.

Ось ти впав, безсилий: твої ноги
Всі порізані, тече багряна кров,
А в очах і смуток і тривога,
Й ненависть! Вставай, мій друже, з...

Цупкі клапті слів скріплюють докупи матерію всього. Це те, що в мені є невід’ємною частиною торби. Наповнена на повному серйозі порожнистим камінням, вона змовчує похмурий день. Учора літо різало вени, брудні калюжі цікавилися розжареними черевиками. Сонц...

Фаетон, ти вже блін задовбав, повертай трохи в бік лошаків
Ти шо не бачиш траву поріділу й мене в своїм жарі безглуздім?
Чи й не їздець твою мать, чи ти в травні всіх ефіопами хтів
Зробити людей-українців? Так того в нас банани здобуті

Завдяки експо...

якщо раптом відчую,
що ти не єдина,
кого хочеться постійно,
щохвилини дивувати,
Віддавати
себе усього без залишку.
Кожен подих,
кожну посмішку,
кожен спалах очей,
кожен Постріл серця.
Не єдина,
кому не боюся
сказати якусь банальність.
Не є...

В зеленій кроні, попри жовте тло
Вікна – вихоплена світлом
Рука, що підливає
Дикий виноград,
Відгорне штору і покаже світу –
Два малі тугі мигдальні горіхи,
Що кінчиками дивляться вгору,
Налиті запахами фруктів
І ніби витесані
З п’яного сандалу,
...

Текст видалено автором твору...

в чорну безвість вигнуте небо-дно
в'язнуть риби-блискавки в мулі хмар
ніч зайшла навпомацки у вікно
а мене кохатися вже нема.

я мандрую всесвітом сам-один
з-поза неба злизую сіль зірок
і від солі солодко бо світи
це мої рукописи і перо.

зліва...

.............

***___***____***...