Жовті подерті стіни тиснули і на них малювались картини фрагментів з минулого, а може то просто підсвідомість жорстоко забавлялася зі своєю жертвою... Вона щось намагалась згадати, веь час намагалась спіймати те, що непокоїло її, але все ніяк не хтіло від...

ПУТЬ
Танцуя с ветром танец боли, мне кажется, что не осталось сомнений...нету пути - есть лишь череда выборов, которые и определят путь. Я не думаю, что существует то место - тихая гавань - где можно остановиться. Нам бы так хотелось, что бы оно существо...

Проснулась от желания сладкого! Подумала, что нифига не социальные сети друг человека, а - шоколадная паста. И она, как настоящий друг, оказалась рядом! Стоптав без угрызений совести перед угрозой потолстеть пол-банки чудо-зелья легкой глюкозы и утолив жа...

мне нет прощенья быть иною
но этого ничем не скрыть,
и увлеченная игрою
сумею ль я нехрупкой быть?

но мне не страшно разбиваться,
то, что разбито - не собрать...
мне остаться лишь сознаться:
я не умею не играть

за грубостью скрывая нежность,...

Теплом зімятих просирадл,
відсуністю твоїх долонь,
я віддаюсь на безліч страт
пульсуючих від болю скронь.

Я віддаюсь - то моя доля
бути твоєю до кінця,
мій біль і щастя в твоїй волі,
як хочеш - пий з мого лиця.

Як хочеш, візьми моє серце
воно...

Я дивилася у слід цьому чуттєвому невпевненому чоловіку, дивилася як він йде.  Якщо ми ще зустрінемося, - то, напевне, вже не скоро, -  і  я хотіла запам' ятати його англійську манеру зіщулено ховати руки до кишень, і світлу чи то сіру, чи то коричневу ку...

До Свидания школа родной край, до свидания цветы и трава у дома, до свидания Мама и Папа до свидания.
Я улетаю в другой конец, там все новое, но знакомое.
И та парта и те кресла, и та дорожка моя зеленая
И моя учительница молодая, как цветок света она....

Эй. кто такой давай до свидания
Вася Вова представляют
Первый раз ты в деревне и никого не знаешь, смотри в свое время ты забухаеш.
Дороги грозные и пустые пока ты не споешь гей вы люди как ваши дела услышь ты мою песню скажите как дела как дела как де...

Текст видалено автором твору...

Ніч безпритульно блукає, штовхає в спини,
Мастить у чорне, білим фарбує ніздрі,
Змотує вдихи на веретеновім вістрі
У павутинне плетиво з ендорфіну
І незворотно гине.
Кахлі стискають морок, вчуваюсь стінам
Голим туманним ранком, тойбічним скрик...