Де грілося вином червоним
Юнацтво круг  стола,
Носата бабця в капюшоні
Інкогніто ввійшла.
Який приємний той безвусий!
А жовторота та!
Умить  скошу його, Ісусе,
Або її спроста.
І тут, немов із табакерки,
З пітьми промовив  біс:
Їм  треба  пост...

- Пані, ви сі спішите?

Туристи починають осягати сенс цього висловлювання вже на другий день свого перебування у Львові. Особливо коли приїхали зі столиці чи якого міста – мільйонника. Спринтерський забіг, невідаль коли ними розпочатий, котрий вони що...

*   *   *
Коли втомлюсь від споглядання змін
Всього, чим зовнішність твоя вражає,
Й задумаюсь, чи їм якась межа є,
Й на власних зосереджусь їм взамін,
Чи стежу, як рука твоя колін
Торкається й мене це як втішає, –
Я згадую: “Так сум він виражає,” –...

Планета Осінь у пожухлих травах,
На берегах вселенської ріки,
Така по вінця і така яскрава
Визбирує комети і зірки.
Вона ще повна соку і проміння,
І ще веселка – сім її орбіт.
Планета Осінь – зовсім не осіння,
Вона не сохне у глухій журбі.
Ми всі ...

Я відразу прошу: ти надовго мені не зникай,
Бо на кого залишиш таку перестиглу й солодку?
Де густіє бурштин, в тих забутих старих  щільниках
Ти мені приховало духмяну свою насолоду.
Я відразу прошу: ти не дай розійтися зимі
І мене пожалій, без тепла ...

    «Із ким поведешся, того й наберешся», - кажуть люди. Зізнаюся чесно: мені дуже пощастило, бо у дитинстві моїм найкращим другом був Дяшко, а точніше, дядько Сашко, брат моєї мами. Із ним я навчився робити перші кроки, вимовляти перші слова, розповідати...

- Тисне в долоні відсутність твоєї руки,
Безжально впивається, лезом тече по венах.
- Потерпи, моя дівчинко, декілька кроків і ти
Зруйнуєш себе й поховаєш в моїй кишені.

- Холод пронизує думку, що ти не той,
Жах дотикається пальцями рівних ліній.
...

Улюблена фраза Гаврилівни: «За цілий вік я нікому не винна й копійки». Набожна, товариська жінка, з усіма сусідами вона в дружніх відносинах. Не пропускає жодного церковного свята, дотримується постів, подає бездомним і вірить, що сусіди ніколи не скажу...

А  якщо  я  вимкну  світло,  
ти  боятимешся  неба?  
Рахуватимеш  мурашок,  
що  мандрують  по  спині?  
А  якщо  я  вмить  зотлію,  
ти  згадаєш  місто  Феба?  
Відшукаєш  без  підказок  
стежку  поміж  злих  пісків?  

А  якщо  я  раптом  схоч...

*   *   *
Амуре, хоч терпець твій не залізний
Й ти стрілами пронижеш мене теж, –
О, звіднику сердець! О, принце грізний! –
Брехня це, що могутній ти без меж,
Як дехто мовить: свист над головою,
Зайнявсь день чи вже згас він, стріл твоїх, –
Та вільн...