Усі ви, жінки, однакові:
Живете у снігах, тропіках, на екваторі,
В мегаполісах і де тільки жабки квакають,
У Нью-Йорку, Парижі, Крижополі, Кракові…
Прибереш географію – всі ви однакові.

Одягаєтеся від Гуччі, Лакруа, Версаче,
На худий кінець ...

За темінню втекла гроза,
Пташки повторювали ноти,
Звичайно, був я тільки «за»,
І ти, мабуть, була не «проти».

На небі плавилась зоря,
В руці тремтіли орхідеї…
Між нами промайнув заряд,
Ще невідомий Фарадею.

День починав своє есе,
Бо для роман...

загадкова посмішка
наче струмок по губах
пробіг  та зачаївся

29.06.2013 р....

не помічати дощ
не відчувати болючу спеку
йти  навпростець

29.06.2013 р....

назавжди  стурбовані
наздогоняли  свою  тінь
не мали спокою

29.06.2013 р.
...

багато їх вже поїхало
навіщо  їм потрібна назалежність
ніколи не повернуться

29.06.2013 р....

цікаво помічати
як щастя лине за обрії
немов коноплі

29ю06ю2013 рю...

все ще з тією ж жінкою
час пізнання  досі   не закінчено
вона глибше  ніж  думав

29.06.2013 р....

не стримуй подих
коли ти побачиш зненацька
смерть у очі

29.06.2013 р....

Я любив тебе, мов полуницю,
Як зернину, що спада в ріллю,
Але ти дала мені по пиці
Й процідила вбивче: «Не люблю».

Я любив тебе, мов абрикосу
Ніжно-жовту з прим`ятим бочком,
Шкода, та краса русявокоса
Душу проколола, мов кілком.

Я тебе...