Перегорівши самістю своєю,
Не повернись. До спалених мостів.
Бо чорний Стікс рвучкою течією
Тебе візьме. І хоч би як хотів
Лишити тут, у цій малій кімнаті,
Хоч слід сльози, кипучої, мов сталь, –
Не сплачеш ти. При платі і при каті
Волочить крила тв...

Історична неправда – поетова місія.
Хай він вигадує, скільки змога.
Але ж будьте ви прокляті! В світлі місяця
Туманіє й іржавіє ваша змова.
Не ховайте ножів під довгими тогами.
Дайте змогу самому перерізати вени.
Ще недавно, забувши совість і бога...

Забудь дощі, що за вікном
Дрібочуть свій мотив.
Забудь про біль, про жах, про гнів,
Що душу опалив.
Довірся випадку. Твій путь
Розкриється в пітьмі.
Душа заникла і тремтить,
Як в’язень у тюрмі.
Держись. Підкопуйся. Втікай.
Не одбігай мети.
Люби ...

Дні, коли ні про що ні писати,
Ні говорити. Прекрасна осінь.
Себе невідступно мати на оці,
Непомітно скорочуватись. Згасати.
Звужувати мислетворчу сферу.
Аби здоров’я. наперед – психічне.
Що ти посієш, розумне і вічне,
На клаптях захапаного папер...

щось у тобі здохло
симптоми нагадували інфаркт
стіни коливалися у мряці
порожніми полотнами
і вкрита як їжак
непрохідними нетрями голок
захлиналася від безвиході душа

щось у тобі повертали електрошоком
притискаючи до вух слухавки
німих вуличних...

тебе обняли перед стрибком із балкону
оранжеві хмари
і застиглі в патоці вечірнього диму підвіконня
сусідніх будинків

ти довго борсався в напівсвітлі

моментальна фотокартка свідомості
перфорована пораненнями в спину
стоїть на твоєму робочому ст...

господи ти забув
як увечері
чорної п’ятниці
другого числа
грудня місяця
коли тіні лягли
тиша
синій квадрат
із жовтими вогнями міста
сніг
і все таке
господи ти забув
як у тій темряві
хтось великими
і сильними очима
дивився в квадрат вікна
с...

Ніч. Вітер. Втома...
Спішить поет.
Хутчій додому
Несе сонет.

А вітер проти
Як на біду.
Гуде у дротах,
Спирає дух.

А ніч говорить,
Вона жива.
Довкола роєм
Бринять слова.

Лякливі звуки
Нічних сновид.
Тремтливі руки
Хапають ритм.

П...

Якби мені пташині два крила,
злетів би я закоханим Ікаром
до Лорак, до Джолі, до Тіни Кароль,
і кожна би із них мені дала.

Я з Карлсоном бухнув би на даху,
а потім ми, насвистуючи Верді,
в тонах рожевих на небесній тверді
велике написали б слово...

:)...