наприклад, осінь...
препарування цього поняття
являється заняттям безкінечним,
бо, хоч усе вмирає, це, по-перше, дуже кольорово,
по-друге... якщо живемо - згадуємо про кохання

трохи не згоден жоден, дехто зовсім,
що в небуття іде життя
і в...

мабуть, ні чорт ні біг
не зрозуміли досі
кому потрібен більше з них?
і, навіть, якщо дерево посаджу,
чи сина вирощу,
не стану я підвладний другому,
а перший
не візьме мене
за всі зусилля самознищення…

пливу, наче лайно я по життю.
плив...

Хтось церковними дзвонами знов проводжає життя
Хтось зустрічає зиму і ловить в долоні
Перший осінній сніг
Він зволожує наші вуста
І вмирає на тілі
Залишаючи срібні краплини
Під собою ховаючи вулиць брудних сміття.
Білим сяйвом на склі
Передзимові ...

серед бою сама з собою
може варто себе спинити?
і почати нарешті просто
без загадок і згадок жити.
може день цей, що був,- останній.
може я ні у чому не винна.
і нарешті наповнять вени
мої терпкі солодкі вина.
може той заповітний зараз
мріє бу...

Робити вчасно - ось найбільша мудрість!
Робити гідно - вище понад все!
Спішити сліпо - невблаганна дурість,
Безжальний вітер холод принесе....

Твій золотий, сліпучий ювілей
Припав якраз
На перший бал достиглих полуниць -
І стільки фраз
Крізь гущу квітів!.. Я упав би ниць
Перед юрбою внуків і дітей,
Що не мої...
Та я вертаюсь - що то доля зла! -
У ті краї,
Де втричі менше ягід і тепла,
...

ми ще в літньому часі
а годинник уже починає по-осінньому йти
щоб якнайшвидше зими дістатися

ми ще в літньому часі
а годинник уже
ходу пришвидшує

...

Часом хочеться все забути,
І спалити усі мости...
Так глибоко тебе відчути:
До знемоги, до самоти...
Часом хочеться стати тінню,
Біля твого врости вікна.
В шибу стукати сивим гіллям
Я одна... Я зовсім одна......

...історія хвороби мого сина
лежить рожева під замком
архіву що покинули птахи ліниві
під порохами не помітили його
---
наглядач у товстих окулярах
забуває випускати
подих теплих стін
---
перегортаються сторінки
переливаються блискучі письмена...

Театр, актор, фурор і перекур
Цей манік'юр, помада, капелюшок...
Немов із книги, пані Помпадур
З мякими рисами провансівських пастушок...

Вона пішла... І я пішов, стук-стук!
Впустіть у серце, леді, міс чи місіс,
Я довго йшов і ось, мадам, я тут
Д...