МОЯ СІМ’Я

Сім “я” – це різні образи мене,
Але ніколи не одне – єдине та міцне…
Один я – впевнений та пружний,
Другий – закутий, осоружний.
А третьому потрібна ласка та любов,
Четвертому мені – набридло все давно…
От п’ятого люблю – бо завжди осто...

А все дуже просто:
Я народжу тобі дитину.
Вона буде твоя і моя.
Будемо  тішитись кожну хвилину -
Так збудуємо свою долю.

Ми підемо у мандри, в Карпати,
Розкладемо намети; а потім
ми розпалимо ввечері ватру
І почнем колискову співати.

...

Прийди в мої лабети,
коли годинник ляже в ліжечко,
на біленькій стіні
хропітиме «цок-цок»…

Скуштуй моїх снів
Залиш свою невинність
В домі правил і свободи
Ти мрія, а не трофей.

Примір душ у ванній…
Забудь про маму в бігуді
Про бать...

Біжу через тунель -
все сподіваюся на світло
на його кінці...
Виходжу із метро -
вогненний бог
вже пекло давно спік
та із печі вийняв,
примовляючи:
"Tи ж любиш
"гаряче і печене" - їж! -
шкірка ж як засмагла!"
Дивлюсь -
сьогоднішньою
страво...

На вкритому сльозАми полотні
Дозволь мені себе намалювати.
Напам"ять про замовчанії дні
Поставити оскомою у хаті.

ПростОїть на іконнику портрет,
Завішаю із часом рушниками,
Щоб він не почорнів від сигарет,
Аби його не мацали руками.

Напевно, к...

Здається, я люблЮ тебе давно...
Напевне, то було в сумну неділю
Де осінь чатувала на весну
В торішньому покинутому зіллі,
Й соломою стлівала після сну.

Ти з першосутінкової імлИ
Явився мені в вікнах журавлями:
В туманних далях тінь твою неслИ
Ли...

     Йду по полю житньому
     По росі йду без чоботів я
     Бачу люди несуть домовину,
     Підійшов ближче я
     Нема ні музики, ні плачу.
     Недовга, мабуть, була доля
     Та щось покійного не бачу
     -Кого ховаєте? - спитав я.
     - Од...

Ваше враження оманливе,
Мов я пишу прозу рядочками.
Це справжній верлібр,
Вишукано написаний,
Так, що слина ваша піде кумочками
Від емоцій.

Розумієте,
У когось душа плаче,
У когось душа блює.
Моя ж зовсім інакша
Бо вона в мене просто живе.

...

:: ПОЗАЧАССЯ ::

Ми в потемках подовгу засиджувались
Із кавою лавацца втиснувшись в канапи
Тоді на особистому рівні бували й
Містерійні полони пожеж і потопів
І ми розбивали колодки дверей
Відкриваючи доступ озону
Може не такі вже холодні ми були
...

SONET.UA.RU

Возьми, согрей увядший   лепесток,
Оторванный порывом диким ветра…
Ты помнишь, он всегда был одинок.
В твоих руках дождется пусть рассвета.

А вранці, коли час йому летіти
Туди далеко десь «до літа в липень»
Ласкавими долонями зігрі...