Ця вулиця зветься
Безнадією.
Вона закінчується
глухим завулком Відчаю.
Там, у барі під назвою “Утопія”
ти пропиваєш позичені назавжди гроші.
Незворушним Крезом
ставиш випивку друзям,
які вже після третьої не пам’ятають
твого імени.
Тебе не ...

Якби ти мені повірив,
Сказала б про попіл з вітромЮ
Про те, що всі люди - звірі -
Диявол в людському тілі...

Про твою помилку в тексті,
Ти не написав "Кохаю".
Ти не написав, бо сором,
Чи слова цього не знаєш?

Сказала б про свою віру,
Що скова...

Переді мною всі відкриті двері,
І, навіть, ті, яких ще не було.
І я пишу їх назви на папері
Малюючи у новий світ вікно.

І я навчусь читати і писати,
І я навчусь вимірювати даль,
Щоб гордо у майбутнє крокувати,
Хоч іграшкам від цього і печаль.
...

Полишимо загаяні світи...
Ніхто і не подумає розтяти..,
А ранок не наважиться пройти
Серпом свого проміння коло хати.
Лиш мухи повсідаються рядком
На стертому тобою підвіконні,
І місяць їх облиє молоком,
А ми їх рахуватимемо, сонні.
Водитимем очим...

                   Смiховинним виглядає бажання
                   сховатись вiд власної отрути
                   струюючи все довкола
                   визрiває ОТРУТА грудей моїх
                   полоху думок не зiбрати
                   в дуп...

\...

Галантний ненужденний чоловік
                                                 бальзаківського віку
- це особливий тип:
довкола комірця від Lagerfeld краватка з шовку і валютного кредиту;


- це булемічна молода коханка
                          ...

Не я тебе створив, але приймаю
такою, як Ти є в своє життя.
Беззастережно я Тебе кохаю
ТАКа Ти, а чи неТАКа…

Ти саме ТА! Для мене Ти – найкраща,
Богиня, мрія давніх снів…
І щоб не коїлось, я вірю - не пропаща,
і не відмовлюсь до Останніх Днів.

...

більше біль ромашки білої
не збиратиму тобі -
очі більмами забілюють
сльози-роси у журбі.

пелюстків не залишилося,
рознесли вітри в світи...
що гадалось  - відлюбилося
в жовтім згустку самоти.

в жовтім колі божевільному
стрілися  розлуки в...

Стікала ніч потоками до Пруту:
Бриніла, жебоніла, колисала...
І розливала спокій, мов цикуту.
Долина спала.

Дрімали гори, як ведмеді бурі,
До неба спини здерши волохаті.
Пан-Місяць, обірвавшись з верхотури,
Заснув на хаті.

Лиш я не спав, скида...