Текст видалено автором твору...

Десь мiж схилами скель i долинами мiст
Один трунок iз рiзних чаш п"ємо
Я у серцi твоєму непроханий гiсть
Ти - надiя у серцi моему

Так, я часто мовчу, а душа таїть крик
Поряд з правдою просто нiмiю
До самотностi душ в цьому свiтi я звик
А кричати....

Поцілую хрест твого мовчання
Білий льон сьогодні твоя ряса
Як впаде завіса сповідальні
Стану на коліна коло Спаса

Оберемок свіч святим тримаю
Щоб зігріти образи холодні
Хто кого сьогодні сповідає
Не питай... Мовчать вуста Господні...

...І пролітають дні, немов круки,
і пів-життя уже, як сивина.
Ось і до тебе крізь поля-роки
прийшла у гості зимонька-зима.

Вдягнись у найтеплішу шубу, бо
усюди сніг, і сніг, і сніг без меж.
А що за снігом – знає тільки Б-г,
і скоро ти довідаєшся ...

Текст видалено автором твору...

Сюжет розмитий, діалоги – каша.
Трухлява сцена і завіса драна.
Ця драма – лажа, ця поема – лажа.
Моє життя – це столик графомана.

Моє життя – це, власне, графоман.
Він без вагання вистрілить у спину,
Щоб я, бува, не викрила обман –
Він вкрав у ме...

Летіли звуки, билися об шиби,
пообдирали крила у дротах
і падали на землю гулко, ніби
під осінь стиглі груші у садках.

А погляд натикавсь на перепони –
Та скільки треба простору рабу?..
Замкнула свою душу до полону,
і на думки накладено та...

Дивно якось все це є,
Але це вразило мене.
Було в житті його нічим не стурбувати,
Йому, здавалось, нема чого втрачати,
Йому, здавалось жити нецікаво,
Він думав: все в житті бувало.
Та раптом він зміг помітити її,
Блакитні очі помітив неземні.
Вона...

Я загубила часточку душі
У світло-ніжнім вишні цвіті.
У вулицях, наповнених по вінця
Середньовічним спокоєм фортець.
І боязко було тебе лишити
Без себе!Боже, як егоїстично...
Ще мовив: зможеш все забути?
Покинути усіх заради миті?
Заради півхвилин...

Усюди – ніч, холодна й темна.
Шукають руки щось непевне.
І ніби душу темінь вирве.
Приходить думка: далі прірва.
...