ТУТ ХРАМИ І СТАРІ РУЇНИ,
ТУТ ПРОМІНЬ СОНЦЯ Й ПРОЛИВНІ ДОЩІ.
ТУТ СЕРЦЕ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ,
ТУТ СВЯТО КОЖНОЇ ДУШІ.

ТУТ ВІЄ СТАРІСТЮ, І ПЕВНО,
ХТО В МІСТІ ЛЕВА ПОБУВАВ-
ЗРОБИВ ЦЕ ЗОВСІМ НЕДАРЕМНО-
ВІН СМАК ІСТОРІЇ ПІЗНАВ.

НЕМАЄ КРАЩОЇ ВИНАГОРОДИ,
АН...

Грушевий сік потік по підвіконні
Кватирку відчиняє навстіж вітер
До шиби притулились дві долоні
І десять пальців ніби десять літер

Простенький світер, джинси і кросівки
Ніхто на вулиці тебе і не помітить
На тлі рельєфних стін старої стометрівки
З...

він тихо до порогу підійшов
за терези тримаючись рукою
пісок дощем із неба йшов
це він його приніс з собою

душа насторожі сьогодні не спить
ніжно цілує іконні рами
а він на порозі мовчки стоїть
підв’ язаний пустельними вітрами

ще мить – і він ...

Попереду у мене свято,
апофеоз мого життя:
я, назбиравши грошеняток,
куплю великий паротяг.

На ньому крізь ліси та села,
як брат і найщиріший друг,
в далеку подорож веселу
колег відправлю по перу.

І буде в кожному вагоні
лунати їх щасливий см...

Спокутувати!... Так, щоб аж до крові
Роздерти груди, де зрадливий стук..
І погляди хай різнокаліброві
Прошиють душу.
                            До вечері крук
Сім”ю скликає... Тільки ж я отруйна,
В клітині кожній – атомна війна,
В очах дурм...

Блукаю вулицями безлюдного міста,-
В шибах уламками скло.
Вітром пласе арія Ліста,
Проваллями ходить десь зло.

Розвалля самітніх будинків із цегли,
Стрімкі автостради в калюжах дощу,
Розбита доріжка виводить до церкви,
Сьогодні я серцеу небо з до...

Патологія світобачення
віддзеркаленням до зіниць
Хмари купчаться, а віддалено
Горизонтом стелиться ліс

Закорковані залізними рамами
Ми ховаємось до кишень
Називають сміливими дамами
Але ми боїмося мишей

Динозаврами наших зачісок
Віддаємося г...

Текст видалено автором твору...

deleted...

усвідомлюю, перш ніж, дивлюся в сторону
перед цим моментом у повний зріст моє минуле
усвідомлюю, що перегорну пожовтілу вже сторінку
мені потрібно, щоб мене злегка хитнули
мені уже бракує твого сміху
думок, які народжуються у твоїх дзеркалах душевних...