ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 753
Творів: 11419
Рецензій: 17315

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Правдопринесення (із музея уявотехніки)

© Ніка Новікова, 01-04-2008
Кладовище правічно німих кораблів
вже вінками на якір уквітчане кимось.

День липким язиком,
мов пекучим тавром,
мов дірявим цебром,
зимну прозелень змив.
Лезом снів облизав.
Облизав як умів ті вінки.
І від слини обтер рушником.

Не допив до оском,
чи допив до оском?
не-до-пив до оском!
(а тому й не допив)
І нехай несвідомо,
(з одним невідомим)
завжди несвідомо - біди наробив.
І утік, наче вбив,
і утік, наче злив
фарбу з палуб гостинного
звір-кладовища.

А на березі в печах
допалюють, нищать
все нові кораблі
з екіпажем.
Горіть!

А дощі запізнились
всього лиш на мить.
...всі згоріли,
а хтось ще і досі димить.
...всі згоріли,
а дехто, здається, ще дише…
Але скоро дотліє -
так думають віщі.
Бо старе, наче пил,
наче впало без сил,
спокушає вогнями морів
кладовище.

І вінки крізь віки
проростають все вище.
І всихають. І з палуб
дітей своїх миші,
як спартанці
скидають униз.
Крізь дірки.

А насправді, насправді
усе навпаки!
А насправді це зовсім не вічні вінки!
А насправді скидають не миші-батьки!
А насправді ті правди щоразу все зліші!
Бо дірки у дошках вже давно не малі.
Бо ті правди, що добрі - давно у землі.
Бо за задумом мали тікати щурі…

А скидають дітей.
І на метвому тлі
все здається і мишам,
і людям мертвішим.

Та несуть кораблям
ті вінки-навпаки.
А для чого вони кораблям?
А навіщо?
Кораблям ті вінки
вже давно як до днища.
Ритуальні вогні
вже зійшли в попелища.
Але тим, що несуть,
(а несуть тільки ті ще)
Треба мати хоч щось,
що окреслить смаки.
Треба місце,
куди поскладати вінки.

І уквітчані, наче до свята жінки,
Все стоять кораблі на німих кладовищах.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Поки термін сесії не скінчився

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олесь, 01-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00946998596191 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif