

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11345
Рецензій:	17197

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Остання з НАС.

© Ніка Новікова, 29-03-2008
Тікала так довго… Занадто. Аж пеком печуть легені, І серце болючою скалкою проситься геть з-за ребер. Добігти! Дістатись туди, де весь світ у дитячій жмені... Туди, уперед, де є кисень, щоб жити. Так треба, треба!.. А ВІН не пускав, і крізь розум у душу голками падав, І все реготав, і зубами вгризався у нерви і плоть... - Зажди… І стою серед поля. Слабка. Не діставшись жаданого Саду. Так жарко, я надто втомилась від болю... Та знаю: свою розсаду, І зерна ВІН так опіка. Випіка… Доки всохне ущерть без води. А каже – гартує. А каже – посУхи прийдуть і зими, Тоді й знадобиться наука як жити, не вмерти без. Хоч зим намело вже без ліку, і лік замело поміж ними. А ВІН все ще каже, скидаючи в гній і троянди, і тмин, і овес... Прожити. ............Не вмерти. Занадто це різні і люті кари. Овес ще зелений, та сонце габою по небу... ...по мене йде. А в полі так добре: Чорнозем для росту, вітри і хмари; І вільно, і серцю затишно боліти ґратах молочних грудей... Та ось вже і промінь тече до мого ще слабкого коріння. І страшно… І я вириваюсь, мов дикий, священний пегас… А сонце у сині пускається слідом у брас… А серце на клапті... і гупає в скронях… Раз! І тиша. Говіння; Смиріння останній з НАС… Бо ВІН не пускає. Не може. Бо є. Бо - ЧАС.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00908398628235 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design