***
Як легко під пальців опікою
Малинова кулькова ручка
Стає чарівною сопілкою!
За дотиком кожної пучки
Ховаєте крихітні отвори,
Неначе украдене злодій.
Маестро, пробачте за докори!
Давно зачекалась мелодій
З таємного нотного зошита!
Я знаю, у ньому їх стільки!..
Награйте мені, коли зможете,
Хоча би одну на листівку!
***
Вона сиділа в класі за роялем
І люстри клавішею кожною вмикала
У вісімдесяти восьми високих залах
Його душі. Троянди, що зів'яли
У тім палаці, ожили. Та цвітом,
Яснішим над усе, було її обличчя.
Якою ж зайвою здавалася табличка
Про те, що треба загасити світло!
