літо – це лише акустика твоїх пальців
коли ранок ще наче а вечір уже ніби
все із сіллю із недосмаком арахісу осені
трохи згірклої і кропіткої у своєму мовчанні
вікно на четвертому поверсі
тремтить як галаретка
які ж тонкі зап’ястя мають бути
у хазяйки цієї квартири
у жінки що з вікна
мали б бути дещо незугарні
риси обличчя
який тремтливий рот-галаретка
на висоті четвертого поверху
вікно як зап’ястя осені
хазяйки із сіллю твоїх пальців
вгору – вбік – гранатові ґратки
шорстка темрява між їх стінок
запах що котиться барабанним бам
побиті пляшки позалишені скляні серця
портвейнів і мускатів
зацвілі хліби стін
і тонесенькі проскурки світла
скромно вишукують де б їм стати
