***
Ні,я кохання не благала
У Вас навмисне!
Хотіла лиш, аби впізнали
Моє намисто,
Повірили, що береже
Бурштину низка,
Щоб чудувалися: "Невже
Так сонце низько?!"
Щоб розрізняли диво-сміх
Моїх підборів,
Щоб здогадались, що на них
Ходжу по зорях,
Пустили променем ясним
Мені ві обличчя,
Щоб я відчула, що на них
До неба ближче,
Щоб рахували пелюстки
Ромашок з плаття,
Не переймаючись легким
Моїм сум'яттям,
Щоб загадали на бузок
В моїх долонях,
Довіривши свій кожен крок,
Як світлу сонях,
Щоб сяяв перснем на руці
Ваш синій погляд,
Щоб малювали олівці
Нас завше поряд...
Щоб мріла щастям з-під повік
Про мене чутка,
Щоб полюбилися навік
Вам незабудки!
