* * *
Зневіри хвиля б’є в чоло,
І світ темніє на очах,
І все кричить: «Кохання не було!
То був лиш страх самотності!
Лиш страх!»
Могутній океан чека грози,
Суцільний морок і нещадний вітер…
І під дощем маленької сльози
Ніхто на гордих віях не помітить…
12.01.1995
ЛЮБОВ
На товстому шарі попелу
Вітер напише слова:
«Що наробив ти зопалу?
Бідна твоя голова!»
Серце від туги крається,
Фенікс у небо сплива –
І більше не повертається
Любов, хоч вона й жива.
Весна,1988.
ЗУСТРІЧ
Цей Білий Дух зробити щось хотів –
Відворожить тебе, відчаклувати.
А ти сказав, що з-поміж диво-снів
І сам найкращий вмієш вибирати.
Ти вибрав той, в якому я жила,
Тобі були потрібні мудрі очі.
Я довго плавилась, я цілий вік росла,
А ти чекав мене щодня й щоночі.
Я вимітала із душі пісок,
Каміння зверхності, що їх дарує розум.
І з важко так досягнутих висот
До тебе бігла по ранкових росах.
О, дякую, що вибрав ти цей сон!
Пустеля гір в мені квітками вкрилась,
І Білий Дух таки до нас зійшов,
І серце на хвилинку зупинилось.
15.03.1998.
Із книги “ВЕРСІЇ”
