У тихому і темному вікні
Всі звуки стихли назавжди
І світло більш туди не завіта -
Назавжди оселилась там пітьма.
Там тіні й страх втомившись бродять,
І павуки чималим скопом ходять.
У темряві без ліку йдуть години,
і тіням не знайти назад стежини.
Старе й пошарпане було вікно,
й багато пам'яті воно вже берегло.
Колись й за ним сміх із піснями жили,
із радістю і танцем там дружили,
і рідко будь за чим тужили.
Та невблаганний час, й з роками
за вікном спустіло.
А потім й зовсім посіріло,
Прозорим павутинням все накрило.
Як скоро піде все те в небуття?
І чи згадає хтось - чи ти, чи я?
