Більше мене не питай: Місяць океан перетне;
Спустившись із неба, хмара форму свою віднайде -
Від краю до краю, від гір та до моря вона пропливе,
Але, любий, чи колись відповідь мав на питання своє?
Не питай же більше мене.
Більше мене не питай: що маю я відповісти?
Запалі щоки, згаслий взір - мені не до душі.
Тому, друже мій, не можу я дать померти тобі!
Більш не питай, інакше дозволить те маю в журбі.
Більше не став запитань же мені.
Більше мене не питай: наші долі сплелись,
Я з течією боролась, проте сили звелись,
Нехай же струмок несе мене до ріки,
І любий, я згоджусь на дотик - торкнись,
Проте більше не став запитань ти мені.
