Мокрі яблука від дощу,
Мокрі очі від сліз,
Я тебе відпущу —
Полетиш ти униз.
Через страх і пітьму,
Через опір до долу.
І залишиш саму
Мене бігти по колу.
І я бігтиму крізь
Чорні жерла печалі,
Щоб не бачити низ,
В якім душі зів’ялі.
Я благатиму день
Покарати всі тіні,
Щоб ніхто не втомивсь
Від борсання у паутинні.
Я збиватиму в кров
Босі ноги — по терню,
Я топтатиму знов
Не пророщені зерна.
Я шукатиму світ,
Щоб тебе врятувати,
Щоб спинить твій політ,
Щоб і дна не дістати.
Ну а зараз тримай
Мою руку жовтаву.
І прошу, не ховай
Серед попелу славу.
Тільки віра в тобі,
У тобі моя віра.
Ти тримайся, в мені
Сила доброго звіра.
Я вже не відпущу
Твою руку міцну.
Лиш краплини дощу
Грають пісню сумну...
