А вересень такий терпкий!
Гірко-полинний до нудоти.
Торкнувсь моєї він руки –
Мінорні зазвучали ноти.
І журавля тривожний крик,
Років невидимі покоси…
І терну смак – затерп язик…
Чом, вітре, жалібно голосиш?
Пощо тобі отак тужить?
Глянь: шовку ніжне волоконце
Під подихом твоїм тремтить,
Пишається у небі сонце.
Здається, зараз упаде
Дозрілим яблуком в долоні…
Гаряче літо, де ти, де?
Летять, летять багряні коні.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design