Послухай, тобі я нагадаю,
Скажу тобі як знаю,
Що хай як там не було,
Можеш покластись на крило…
Тобі його підставлю,
Бо немаю право
Залишити тебе… у сумі,
У відчаї чи у роздум’ї.
Ти просто клич на допомогу,
Поклич мене ім’ям,
Я вирушу в дорогу,
Де будеш ти – я буду там.
Якщо тобі тривожно,
Якщо в душі печаль,
Дозволь почути слово,
Від тебе про ту жаль.
Якщо впадеш ти в яму –
Я руку простягну,
Бо не зможу я дивитись
На ту одну, що впала
Вниз… не плач,
Життя прекрасне, ти побач,
Які прекрасні гори,
Коли стоїш ти наверху,
Коли хмари як безкрає море,
Хвилями шукають одна одну.
На горі тут зовсім просто,
Тут дивишся униз,
Як люди блукають світом,
І лише кілька облич,
Дивляться на гору,
Вони хочуть сюди,
Вони роблять перші кроки,
Вилазять з бідноти душі.
Так! Вони герої. Бо вони
Як і ми, відкрили у собі
Бажання бути кращими.
І вітання таким людям надішлю,
Бо я таких людей люблю.
Чому ти скажеш так суджу?
Бо знаю тайну я одну.
Лише переможець у житті
Навіть в повній темноті
Побачить світло у майбутнє.
І головне скажу:
«Сильний той, що до кінця
Бути йти через життя,
Через бурі і вітри
На руках буде нести
Своє серце і любов…
До життя… і кров
Не боїться він пролить,
Бо життя – прекрасна річ!»
