Дивись – пульсують зірки
Колодязь відлунює, трава з травою переплітається
Дивись – надивляйся,
Бо човен хвиля за хвилею досягає берега
У човні холод на дні, у човні ночі і дні перемішано
Ти проходиш вздовж берегом, лягаєш на березі, очікуєш
Колодязь у тебе всередині перехиляється, ти говориш колодязем
Кажеш: човне, пливи сюди і залий мене холодом, наповни мене часом
Кажеш: час у мені розшириться, затопить мене, я захлинусь
Кажеш: човне, я тобою до моря попливу, залишивши усі береги
Дивишся вгору, лежачи і кажучи
Зірки заплющуються і розплющуються – тебе заколисуючи
Ти засинаєш, човен підпливає до твоєї голови – що до води найближча
І вливає холод у твій колодязь
Ти спиш, ти стишуєшся, з тебе виходить тепло і сідає у човен
І пливе до теплих, як воно, морів
