поривчасті, ніби вітер, сни. ночі у поїздах.
душ не припускають жодні математичні розрахунки.
рахуєш до трьох, до пів на п'ятої, щоб не поїхав дах.
думки тримаєш розфасовані у пакунки.
життя це перше, про що у тебе ніхто не питав.
тепер ти не питаєш нікого про свою смерть.
поняття постійність розуміється мною як бетонна плита
до якої тебе прикували, а справжню твердь
зустрічаєш лише після довгих пошуків і перевтілень,
так, ніби вперше виймаєш із вух, як із рани, вату.
в жодних юридичних інстанціях немає відділень,
які би могли позбавити тебе права оживати.
