Текст видалено автором твору...

Вчора я віднайшов твій образ у пам’яті. Здмухнув із нього пил і придивився уважніше. Дивно, ти зовсім не змінилася з роками! І не постаріла анітрошки… Здається навіть зморшки під очима трохи вирівнялися. Кінчики губ як і колись задерикувато дивляться вгор...

Увага!Увага!Увага!Нарешті Нобелівську премію з літератури здобуде і українець.
Тож шановні „гаківці” запам’ятайте (хоча таке навряд чи хтось зможе забути)… Тому можете не запам’ятовувати, а просто радійте (але і так ясно, що Ви будете радіти)… Тому прост...

  Сьогодні сонце було особливо нещадним. Його гарячі промені палюче торкалися прозорої блискучої криги, перетворюючи її на трохи брудну тепленьку водичку, що повільно текла далі, топлячи все на своєму шляху. Від сонця вже ховатись було нікуди. Воно велико...

Справжня історія земної цивілізації, підслухана таємничим гуру і передана анонімному, але авторитетному джерелу, яке з відомих причин побажало залишитись невідомим

ЗНІЧЕВ'Я ПЕРЕДМОВА

Дивовижні події, у які ми прагнемо Вас по вуха занурити, були відн...

І чого вона усміхається? Ненормальна якась! Йде і усміхається! Коли б я йшов такий потворний, як ото вона, по цій пустельній забутій Богом дорозі, в брудному одязі, ледве волочачи ноги, з копицею замість волосся, мабуть невиспаний і швидше за все пекельно...

Намалюй мене вночі при вимкненому світлі місяця. Я знаю, що Ти не вмієш у темряві. Візьми в руки сухий холодний аркуш і зігрій його кінчиками своїх пальців. Злегка привідкрий вікно і сядь до нього спиною. Дозволь вітру зануритись у своє волосся, там - кол...

Затяжний нудний дощ все ще лив, як із відра, але вже починав помалу видихатись.
Розбитий неперервним потоком води та колесами возів, гостинець вився поміж горбів, неначе гадюка, сходячись місцями із таким же покрученим яром, з якого, мов із засідки вигля...

Невисокий чоловік на сцені, стоячи спиною до залу, здавалося б, чаклував над неймовірним плетивом кабелів і дротів, що пов’язували собою синтезатор, мікрофон, нагромадження акустичних систем з обох боків сцени та комп’ютер, що стояв на низенькому столику ...

І знову підняла кришку каструлі, перемішала дерев’яною ложкою юрбу вареників. Ті вже поспливали, жадібно хапали білими ротиками повітря, як дивні риби, яким забракло повітря. Ага, ще ж пательню на вогонь, розтопити масло. Воно розквітає пишними бульбашкам...