“Альтернативна хронологія” включає тільки питання розвитку авіації України і зовсім не розглядаються питання внутрішньої та зовнішньої політики, розвитку економіки, військові питання. “Хронологія” доповнює концепт-твір “Повітряні чорнороби війни” і не вих...

      Хотіла я одного разу піти в світ за очі. Та мене «щось» стримало. Якщо чесно, то я до сих пір не усвідомлюю чого твої очі мене стримали. Чого вони мені тоді правду сказали? І я залишилась. Та не на довго. Лише на два роки, а тоді й поїхала. Саме тод...

     По нічному місту біг шолудивий пес. Його Звали Корнеліус35. Він гордо ніс свою голову з драним вухом, нюхаючи напоєне ароматом весняного цвітіння повітря, карі очі його волого блискали. Це був аналізатор. Він насолоджувався яскравими потоками світла,...

- Починаєш бачити світ по-новому. Цікаве відчуття, якесь психологічно -«бар’єрне»,  ніби ти такий був твердий і пофарбований (перебуваючи з людиною, яка колись тебе кохала, а тепер ні) був такий дерев’яний, а тепер, наче сфера-трансформер, розкриваєшся, ...

...Частина третя (вимушена)


Доброго ранку зоря. Дорого ранку небо. Доброго ранку всесвіт. Я бачу вас і нехтую відчуттями. Дивно – нехтую відчуттями, але це саме так. Я нехтую відчуттям необхідності йти на роботу, відчуттям необхідності що-небудь роби...

Дістатись мрії (початкова частина)

Життя перевернулося для нього в той момент, коли він побачив її. Стандартна історія з нестандартним наповненням. Повсякчас такі історії виникають і зникають у часовому просторо-потоці і нічого не можна вдіяти, тому ли...

Нестандартність стандартного (або частина друга)

…Незважаючи на створення та існування одного світу, інші – насправді не зникли. Вони притаїлися аби нанести свого удару у відповідь.

@@@Нестандартність стандартного проявляється у кожному. Цей феномен...

Кожна річ, окрім кольору, форми і марки країни-виробника має ще й свій характер.
Чи задумувались вь колись над тим, яким є характер меблів?
Мені чомусь здається, що шафа приміром, це дбайлива господиня, яка зберігає все, що ми їй довіряємо, такий собі ...

     А ти знаєш, я колись хотіла лише розмовляти з тобою. Тільки розмовляти. Я не хотіла бути твоєю дівчиною чи ще кимось. Я хотіла лише одного – бачити твою посмішку. А пам’ятаєш, як колись я начебто зовсім випадково опинялася на твоїй дорозі? Ти можливо...

Літо впевнено вдиралось в кожну клітинку цього світу: розпікало до божевілля стомлені дерева, скочувалось курявою по траві, манило прохолодністю бузкових вечорів. В такі хвилини Андрій був у творчому застої. Квартира перетворювалась на купу сміття: списа...