

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	679
Творів:	10254
Рецензій:	15607

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Коли вже та армія!!?

© Віталій Дерех, 15-05-2008
Шоста ранку, на вулиці сіро. У кімнаті панельнолї багатоповерхівки розлягається гучний вереск. Підйом!!! Стрррункооо!!!! Ану живіт втягнув! Комір поправив!!! — Та діду, спокійно, я вже служив! — Та як ти до старшого кажеш! Ану впав на землю, 30, ні 40 відтискань! — Та йо... — 50 відтискань! Марко муштрував свого сина Васю так, як його колись вчили в десантурі. Готував до армії. Васі це зовсім не подобалося. — Тату, та я на десять днів тільки йду! — казав Марко. — Я ж вже цілий рік муштри мав, ще у 95-му! Та заспокійся, — пояснював Вася. Йому сказали прибути до військової частини через три дні. Згідно указу президента. Казали, що платитимуть по 50 гривень за день — армію запасу так вони готують. Та Маркові, вочевидь, було на це наплювати. — Так! Твоя голова якась нерівна! — казав Марко. — Її ж каска тиснути буде. А плечі! Плечі гострі зовсім! Та з них автомат з’їде, якщо повісити! Будемо тебе до пуття приводити! Вася ляснув себе рукою по лобі. Марко тимчасом кудись побіг. — На! Вдягай! Дещо тобі припас з обмундирування! — сказав Марко Васі. — Поносиш то поки. За три дні з тебе вояку зроблю! А то зганьбиш наш славний рід Куцоперденків! Вася неохоче одягнув на голову казанок з лямкою, на плечі взяв мітлу, до якої Марко приладнав пасок. Він знав, сперечатися зі старим сенсу немає. Краще три дні помучитися трохи. Три дні Вася бігав квартирою у касці, копав окопи у пісочниці під будинком та відтискався, відтискався, і ще сотні разів відтискався, не знімаючи все нового й нового дурнуватого обмундирування, яке почіпляв на нього Марко. Коли настав час йти вже до війська, Вася дуже зрадів. Відчув неймовірне полегшення. Нарешті зніме з голови баняка, викине мітлу, повикидає з кишень лимони, які дідо туди поклав, щоб Вася звикав до гранат, та повиймає з-за паска батарейки, що мали привчити Васю до носіння боєприпасів. Залишилося стерпіти ще кілька годин сорому. Марко вирішив йти з Васею на проводи. Зняти мундир старий не дозволив. — Нарешті! Нарешті заберіть мене до тої армії бо я не можу! — вигукнув Вася, коли ввалився за ворота частини. Там стояли ще кілька десятків таких, як Вася. Тільки без касок, віників, батарейок і лимонів. — Куцоперденко! Чому у вас такий дурнуватий вигляд? — здивовано запитав офіцер, побачивши Васю. Та той вже на радощах перекинув ненависну каску мітлу й все решту за браму частини. — Куцоперденко, до речі, забув вам сказати, — продовжував офіцер. — Навчання не сьогодні почнеться, а через тиждень, так що йдіть, готуйтеся. — Я його підготую, чудово підготую! — почувся з-за брами голос Марка. Вася пополотнів, сів на землю і тихенько заплакав.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Вам сьогодні пофартило як ніколи...
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 16-05-2008

Вам сьогодні не пофартило....
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кока Черкаський, 16-05-2008

Згенеровано за 0.00949001312256 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Коли вже та армія!!?

Вам сьогодні пофартило як ніколи...

Вам сьогодні не пофартило....