

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Містика

Спраглі хочуть пити.

© Roksolana, 09-05-2008
Цей проект був божевільним, але далекоглядний месник про те не знав: -Чого тобі? -Води. -Тобі? -Крові -Тобі? -Молока. -Тобі? -Крові -Тобі? -Крові? -Тобі? -Крові? -Тобі? -Слова. -Що? Не те просиш! Слова? -Немає! Інший… - Тоді ЖИТТЯ. -Життя? Будеш пити великими ковтками? Ха- ха- ха !!!! Одноокий черпав металевим ковшем, те, що просилося , але за життям потягнувся до пробірки. Накапав 25 крапель , як за інструкцією. Дуже обережно подав. Вона випила. Рідина була солодка на смак . Занадто солодка… -ХА- ХА_ ХА! – було останнє, що вона почула. Чорно- сині кола перед очима. Чорно- сині кола під очима… Дихати повільно. Вдихнула – видихнула. Видих повинен бути коротшим, чим вдих. Свист… У вухах мчать швидкісні поїзди! Це - тиск. Тіло крутить колом… Вона – коло! Вона – перекотиполе! Вона – колесо! Присмак гіркого полину кривив рецептори. Солод втік… Вона... Павучки бігають в голові. Вона… Повна голова павучків… Вона! Це – судини. Покладемо оцю - сюди, а цю - сюди. Розширити! Максимальна продуктивність відчуттів. Серце! Серце! Серце! Так-так, так-так, так-так, так- так… Компроміс знайдено. Геталіс – бог лабіринтів зробив їй ласку, жбурнувши на зелену траву землі. -АААААААААААААААААААААААААААААААААААА!!!! . Вона була розчавлена, але очі живі. Прозорі очі прагли істини. Жива. Вона захотіла жити заради слова. Вона знала, що в цей шалений світ , шальки терезів, якого колисали виміри добра і зла, вона прийшла не для того, щоби зазнати поразки. В її тонких жилах текла особлива кров. Кров переможниці. Ласкава отара овечок, що покірно чекає на присвист батога – це не її перспектива! Вона – Левиця! А левиці не ходять в отарах! Вона напевне знала, що хвороба – бути невдахою має інфекційну основу, тому не любила слухати стогін і жалюгідні скарги. Бійня поразок була не для неї. Роздерті коліна щеміли, але менше аніж щеміла душа. Вона хотіла пити. Повітря – гучними ковтками, воду – кіборговими кухлями, слово – безмірно; повільно, як медовуху, так , щоб воно п’яно стікало по кутиках вуст, шиї, молодих грудях, текло, як молоко матері, з верху і до низу, і з низу до верху , липло медом, як липне трава липка до дівочих суконь навесні. Липло і вминалося своїм трав’яним соком у її кров , волосся і душу. І сама вона поволі перетворювалась на слово. Бо спочатку було слово… -Чи ти будеш наполеглива у досягненні успіху – запитав її голос життя. -Так, - упевнено відповіла вона. -Але знай, якщо сили залишать тебе, ти зможеш завжди повернутись. -Ні! – Вона була рішуча. -Тоді пам’ятай : Де врожай - там і круки. Іще – подарунки долі завжди знаходяться у кінці подорожі. Ти не знаєш скільки ти маєш йти, аби досягнути своєї цілі . Невдачі ,як хижі гієни будуть чатувати на тебе за кожним кущем, але твоя істина може бути уже за рогом. Але ти ніколи не пізнаєш її , якщо не знайдеш у собі сили підвестися і не примусиш себе дійти до невідомого місця.. Хай ніщо не зупинить тебе перед майбутнім кроком! А робити крок за кроком не так уже й важко. Вона залишилась сама . Оговталась. Ніч змінила день, а потім день ніч. І так текла ріка вічності. Коліна затягнулися, коси відросли і щеміти душі було ніколи. Тільки темно-сині кола за роки довгої праці зробилися ще більшими. « Слово, словочко, йди до мене, йди радосте моя, йди щастя моє!» - вишіптувала вона молитви, і воно йшло. Спочатку спроквола , а потім стрімкою гірськоою річкою било їй в мозок, і вона вже не могла втримати його множину. Так його було багато. Перший удар по дереву мудрості змусив лише здригнутися його. Але був другий і третій і тисячі ударів ! І мільйони невтомних її ударів !І дуб впав до її ніг! Вона – крапля осіннього дощу ! Кап- кап… Кап- кап… Із року в рік – кап – кап, і величезна гора розмивається в купку глини, і крапля точить камінь! Вона маленька уперта мурашка. Прийшов час, і вона ласує важко добутим, але найсмачнішим м’ясом тигра. Вона – зірка Чумацького шляху! Засяяла дивом стихійного сяйва і освітила Землю ! Вона –рабиня, яка несла камінь до піраміди Хеопса! Камінь за каменем, аж поки не ввіткнувся космічний гострий трикутник споруди у Божі хмари! Вона із племені укрів : « Ой , горе тій чайці, та чайці- небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі…» Так! Так! Тільки –щастя тій чайці ! І в гніздечку вивела! Тепер уже у гніздечку! Слово з країни РОКСОЛЯН! Камінчик до камінчика, цеглинка до цеглинки, слово до слова . І стало творіння її думки багатогранником вартим уваги людей! І які б не були наївно малі її зусилля і спроби на початку шляху, з часом кількість переросла в ЯКІСТЬ, і вона … -Чого тобі? -Води. -Тобі? -Крові -Тобі? -Молока. -Тобі? -Крові -Тобі? -Крові? -Тобі? -Крові? -Тобі? -Слова. -Що? Не те просиш! Слова? -Немає! Інший… - Тоді ЖИТТЯ. -Життя? Будеш пити великими ковтками? Ха- ха- ха !!!! Одноокий черпав металевим ковшем, те, що просилося , але за життям потягнувся до пробірки. Накапав 25 крапель , як за інструкцією. Дуже обережно подав. Вона випила. Рідина була солодка на смак . Занадто солодка… -ХА- ХА_ ХА! – було останнє, що вона почула. Але вона вже знала, якщо віриш ,- то це є!
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Noelle Daath, 10-05-2008

Cпочатку був Карлос Кастанеда...
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Phoenix, 09-05-2008

Згенеровано за 0.00972700119019 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Спраглі хочуть пити.

[ Без назви ]

Cпочатку був Карлос Кастанеда...